Про це у власному дописі в Фейсбук розповів дослідник Руслан Підставка.
“Початки закладання величезної колекції творів мистецтва, книг і рукописів, меблів і дзеркал, картин і гобеленів, орденів і медалів та багато чого іншого належать великому коронному підкоморію Вінцентію графу Потоцькому, який отримав у власність Збаразьке князівство після смерті батька, познаньского воєводи Станіслава Потоцького гербу Срібна Пилява, – відзначив у дописі Руслан Підставка. – Величезну частину цього приватного музею складала нумізматика. Колекція налічувала близько 15000 рідкісних монет різних періодів і епох, в т.ч. і 860 золотих”.
Невдовзі, Немирівський ключ та частину збірок, правда, довелося продати за борги Станіславові Щенсному та Софії Потоцьким, бо любов до картярства, вина та прекрасної половини вимагала шалених видатків.
“Син Францішек був набагато мудріший та ощадніший і значно поповнив батькову колекцію. “W dawnej kolekcji Franciszka Potockiego znajdowało się 241 monet starożytnych (23 – monety Grecji starożytnej, 31 – monety królów Partyi, 22 – monety hebrajskie, 165 – monety starożytne Rzymian)”. У 1857 р. левову частку нумізматичної колекції (7365 од.) Францішка придбали Август і Александр Потоцькі. В міжвоєнний період нею володів Анджей гр. Потоцький, а перед ІІ-ю світовою — його син Адам. Велика частина монет була прочеканена гербом Пилява, тому відразу було видно, коли вони потрапляли на аукціони і потрапляли в приватні колекції”, – зауважив дослідник.
Ядро цієї нумізматичної колекції (разом з картинами Тіціана, Рембранта і Караваджо) колись зберігалося у Збаразькому замку, але потім переїхало до Варшави і палацу Вільяновського.