Сергій Олександрович Хмизов – заслужений діяч науки і техніки України, професор, доктор медичних наук, керівник клініки дитячої ортопедії та наукового відділу Інституту патології хребта та суглобів ім. професора М.І. Ситенко Академії медичних наук України (м. Харків) сьогодні переїхав та працює у Тернопільській обласній дитячій лікарні.
Сергій Хмизов народився у Миколаєві, батько був військовим, тож довелося багато мандрувати з родиною різними містами.
Після закінчення Одеського медичного інститут Сергій Олександрович спочатку працював у Миколаєві, тоді на довгі роки облюбував Харків, який через війну змушений був залишити, пише Свобода.
Багато тих, хто отримував різні складні травми, поспішали їхати саме до Харкова, бо знали, що там – найкраща школа травматологів-ортопедів, є певна база, наукові напрацювання і відповідні нові методики та обладнання.
Сергій Хмизов розповідає, що у медичний заклад, де він багато років працював, їхали люди з росії, Казахстану, Білорусі тощо.
До слова, Сергій Олександрович розповів, що неодноразово стажувався в одного з найвідоміших докторів медицини, хірурга-ортопеда Дрора Пейлі, який народився в Ізраїлі, закінчив університет в Торонто, нині працює у Флориді (США). Він розробив понад 100 хірургічних процедур, рівних яким нема у світі, здебільшого з подовження кінцівок і корекції деформацій.
Сергій Олександрович каже, що до війни він та його колеги у Харкові приймали понад дві тисячі пацієнтів в рік, проводячи надскладні операції ортопедично-травматичного характеру, складніші – навіть у 4-5 етапів хірургічного втручання.
“Часто люди не вірять, що можна позбутися уроджених вад, – розповідає фахівець. – Але це зовсім не так. Багатьох проблем можна позбутися, просто треба залучитися вірою в одужання та підтримкою досвідчених спеціалістів”.
З початку війни Сергій Олександрович відразу після 24 лютого долучився до порятунку поранених, які були важкими. Каже, що багатьох вдалося перевезти у медзаклади за місцем проживання. Але були й такі, кому не було куди повертатися, адже росія окупувала їх території.
“Таким чином у лютому вдалося організувати транспортування трьох хворих дітей, віком 8, 10 і 13 років, які жили до війни у Мелітополі, Маріуполі та Бердянську, лікувалися у Харкові і мали хірургічні втручання з реконструкції кульшового суглобу, сколіозу та двобічного звиху стегна, – відзначає лікар. – Дорога була не простою, спочатку їхали у Дніпро, Умань, згодом у Львів і до Польщі. Згодом навідував в Польщі. На щастя, все у них добре”.
Його син Руслан, який є хірургом, залишився у Харкові, дочка Дарія закінчила Харківський медичний університет, зараз підтверджує диплом в Австрії. Дружину Ірину вивіз в Болгарію. А сам повернувся до Харкова.
У квітні Сергій Хмизов поїхав у Дніпро. Саме у цей час бомбили вокзал у Краматорську. Відразу відгукнувся на трагедію і разом зі своїм учнем, завідувачем травматологією обласної дитячої лікарні Дніпра Віктором Рокутовим, іншими лікарями оперував та рятував життя шістьом дітям. Каже, що всі вони були важкі, одній дитині ампутували ноги. Лікареві, який багато бачив у своєму професійному житті, боляче говорити про це. На жаль, чим ближче до лінії фронту, тим більше смертей та поранень, у тому числі дитячих.
Коли лікар переїхав на Тернопільщину, то одразу пішов працювати за фахом.
Днями оперував 5-річну дівчинку, яка має вроджену ваду розвитку кінцівки. Також у Харкові минулого року робив операцію з подовження кінцівок 12-річній дівчинці з Донецької області, що нині окупована. Відтак мама з донькою вимушені були через росію, Литву, Польщу приїхати у Тернопіль, адже необхідна була ще одна операціяя.
“Війна це – травматична епідемія. І діти, і дорослі довго будуть лікуватися, відновлюватися. Як не гірко казати, але це стане поштовхом до розвитку медицини, впровадження нових технік та технологій. Але це й принесе багато горя у домівки українців. Хочеться, щоб лікарі максимально допомогли їм у ці складні часи”, – підсумував Сергій Хмизов.