фото ілюстративне Сьогодні, 15 листопада, розпочинається останній цього календарного року багатоденний піст.
Він готує нас до зустрічі великого свята Різдва Христового, а тому і зветься Різдвяним та триватиме він 40 днів.
Навіщо ж Церквою встановлений цей піст?
Пояснень цьому є кілька. Суто з практичної точки зору, з власного досвіду ми знаємо: чим довша розлука – тим більш радісною є зустріч; чим сильніше відчуваємо голод – тим смачнішою здається їжа; чим більше хочеться пити – тим бажанішим стає навіть ковток звичайної води. Подібно і зі святом: коли ми заздалегідь готуємося до нього, стримуємо себе, не поспішаємо передчасно вдаватися до урочистостей, то і сам день святкування видається нам унікальним, переживається глибше, а радість від нього стає особливішою.
Богословський сенс Різдвяного посту – приготуватися до зустрічі з Христом, Який прийшов у світ. Бо Різдво Христове – це не просто «день народження» видатної особи чи історична подія, яку ми щороку згадуємо. Це свято втілення Бога: Син Божий приймає людську природу, стає людиною заради нашого спасіння. Тому наша підготовка до Різдва Христового має бути не лише зовнішньою, а й внутрішньою, духовною. Ми покликані прийняти Господа у власне життя, а тому маємо позбуватися усього, що віддаляє нас від Бога, а це означає – звільнити серце від пристрастей, гордині, образ, ненависті та інших гріхів, духовно оновитися, стати кращими. Тож піст – це дієвий засіб змінитися, побачити, чи людина є справжнім християнином чи лише за назвою.
“Загалом, піст як практика стримання виник ще у старозавітні часи. Перша стримуюча заповідь була дана Господом прабатькам ще в Раю. У книзі Буття читаємо: «І заповів Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш» (Бут. 2: 16 – 17). По суті, ця заповідь була першим правилом стриманості, своєрідного посту, яке Господь поставив не для того, щоби в чомусь обмежити Адама і Єву, але задля того, щоби вони могли добровільно виявити свою любов до Нього. Адже не було би заповіді, не було би і вияву свободи волі людини – того, чим вона відрізняється від решти Божого творіння”, – йдеться у дописі православної церкви України.
У церкві заявляють, що причина гріхопадіння людини, її страждань, тлінності – у нестриманості, у невмінні правильно скористатися даром свободи, щоби спрямовувати цей дар лише до блага, ставши вільними від зла.
А якщо причина нашого занепаду – в нестриманості, то шлях до відновлення з очевидністю полягає в протилежному, тобто – у добровільному стриманні, в усвідомленому обмеженні себе лише тим, що є добрим і необхідним. Це і є суттю постування.
Постував і сам Господь наш Ісус Христос. Власне, Спаситель розпочинає Своє земне служіння після посту в пустелі упродовж сорока днів і сорока ночей (Мф. 4: 2). Загалом, число «40» у Біблії зазвичай символізує певний підготовчий період, який передує певній важливій події, особливій зустрічі з Богом. Так, 40 днів і ночей йшов дощ під час всесвітнього потопу, після якого людство отримало можливість розпочати нове життя. 40 днів і ночей Мойсей перебував на горі Синай, куди він піднявся на поклик Божий, щоби отримати від Господа Закон і скрижалі Завіту. 40 років ізраїльський народ мандрував пустелею після визволення з єгипетського рабства у пошуках землі обіцяної…
Тому сорокаденний піст напередодні свята Народження у світ Спасителя – символічний період, який даний нам для духовного приготування до зустрічі з Христом.
Нехай Господь благословить всіх нас достойно пройти цей шлях та належно зустріти свято!
Слава Ісусу Христу!
