Повномасштабна війна зустріла його на Житомирщині.
Каже, що перші завдання тоді не були складними.
Оскільки спеціальність інженерна, то працював спершу над спорудженням бліндажів, їхнім маскуванням.
А от вже згодом як сапер виконував роботи з рекогностування.
Так-так, навіть звучить аж ніяк не просто.
“Рекогностування проводиться перед облаштуванням позиції та заїздом техніки. Всюди, де має ступити нога військового, першими завжди йдуть сапери й інженери для того, щоб перевірити, чи безпечний шлях. Якщо є небезпечні вибухонебезпечні предмети, боєприпаси чи міни, то їх треба знешкодити або розмінувати. Там вже залежить від місцевості, як її видно”, – пояснює військовий.
Але й на цьому обов’язки інженерно-саперного відділення артилерійської бригади не завершуються.
Буквально на ходу з’являються на фронті нові завдання.
Наприклад, з появою дронів “Mavic” зі скидом, спершу все доводилося випробовувати практично наосліп.
У той час чимало як наших, так і ворожих вибухонебезпечних предметів банально не спрацьовували, тож саме інженерам-саперам доводилось знешкоджувати їх та зачищати позиції.
Сьогодні ж війна вимагає ще більше складних рішень, зокрема і від інженерів-саперів.
Тепер Віталій з побратимами готує боєкомплекти для ударних дронів-камікадзе, які успішно знищують живу силу і техніку ворога.
“З підрозділами ударних БпЛА я працюю лише як сапер і споряджальник. У нас є своя кімната, де ми створюємо боєприпаси. Потім їх привозять до екіпажів, які їх запускають. Ось так і працюємо. Самі запускаємо, а що треба розміновуємо”, – усміхається Віталій.
А от розміновувати доводиться багато.
Та ще й у дощ і туман!
Саме така погода є найбільш сприятливою для роботи інженерів-саперів, адже негода хоча б трохи сліпить ворожі очі в небі.
Не випадково
Віталій каже, що найважчим і найнебезпечнішим для сапера часто стає не саме знешкодження вибухонебезпечних предметів, а успішний заїзд і виїзд із позиції.
Зараз ворог активно використовує дрони-“матки”, які несуть по кілька ударних FPV-дронів і самі працюють як розвідники, тож і мають перед собою готову для ураження ціль.
“Був випадок, коли побратими сиділи у бліндажі, очікували, коли приїдуть сапери, бо у них під дверима лежав FPV-дрон. А ми дозволу на заїзд не мали, бо небо було “грязне”, – додає військовий.
Сама робота саперів залежить ще й від інженерно-технічного та інженерно-маскувального взводів, які облаштовують фортифікаційні споруди та укриття для особового складу на новітній техніці, як-от JCB 4 CX.
Тож як зазначає “Ювелір”, робота тут кипить постійно, а потреба в хороших руках є завжди, тому рота відкрита до нових фахівців.
І хоч у критичний момент сапер залишається із залізом наодинці, на підготовчому етапі рішення завжди народжуються спільно.
Сапери, командири відділень, головний сержант взводу, командир роти, Начальник інженерної служби – всі доповнюють думки один одного для ухвалення єдиного, оптимального рішення.
“У саперів жарти можуть бути одні. Коли кажуть, що потрібно щось швидко зробити, то кажемо: “Одна нога тут, друга там”. Такий трохи чорний жарт, – сміється “Ювелір”. – Я тут вже шість років, стільки часу і сил вклав у вивчення чогось нового. Чим більше ти залізаєш у цю справу, тим більше розумієш, що в саперній справі немає меж для уяви. Наскільки працює уява, настільки можеш працювати”.
