Михайло Паславський зі Струсова, що на Тернопільщині, перебуває на передовій з перших днів війни.
Щоб захищати Україну, чоловік повернувся з-за кордону. Нині він служить у складі 44-ої артилерійської бригади, повідомляє Суспільне.
Військовий розповів, що під час виконання бойового завдання він отримав поранення. Тепер проходить реабілітацію.
Михайло Паславський також поділився, що вдома любить відпочивати у саду, який посадив сам. Каже, це місце, де він відволікається від думок про війну.
«Перед війною я десь два-три роки посадив молодий садок і от вже є перший урожай грушки. Посадив ще яблуні. Вони цього року теж нівроку вродили, аж гілля нагнулося. Як буду їхати на фронт, то візьму яблука побратимам, щоб скуштували, поїли вітамінів», – поділився Михайло Паславський.
Під час перебування вдома військовий телефонує до побратимів, запитує як у них справи, чи все добре.
З 2014 року Михайло воював на Сході України. Після демобілізації повернувся до мирного життя. Працював електриком, їздив на заробітки за кордон. Там і отримав звістку про війну.
«Уже були новини, що постягували війська, то вже стало зрозуміло, яких подій очікувати. Тоді я повернувся додому. 24 лютого був у військовій частині, а 27-го ми вже виконували бойове завдання. Починали із захисту столиці: Житомирська область, Київська. Далі Донецька область, Луганська, Запорізька», – поділився воїн.
Зараз Михайло служить на Донеччині. 15 червня під час одного з боїв він отримав поранення. Тоді втратив найкращого друга Олега Хомку, який також родом з Тернопільщини.
«Побратим загинув під час артилерійського обстрілу. На нас скинули авіаційну бомбу. Мене викинуло ударною хвилею, а його не викинуло. Його посікло осколками. Я його до кінця життя буду пам’ятати, бо це чудовий друг, вірний товариш», – розповів Михайло Паславський.
Михайла з осколковими пораненнями та контузією доправили до військового госпіталю. Воїн розповідає, що лікарі поставили його на ноги, але шматки металу досі залишаються у тілі.
Зараз Михайло проходить реабілітацію у рідному Струсові.
Підтримує бійця його мати — Володимира. Жінка пригадує, як проводила Михайла на фронт.
«Колежанка мені подзвонила з Тернополя, сказала, що на нас наступають, почалася війна. Я прибігаю до хати, а він вже спакований, рюкзак в нього вже стоїть. Щось там закинув в рюкзак і попрощався зі мною в сінях. Так син пішов на війну», — поділилися мати бійця.
«Прапор Михайло привіз у 2014 році з війни. Прапор був старенький, зім’ятий, видно, що з місць боїв. А я мала новий прапор, мені священник його посвятив, і він переписав зі старого. Той старий прапор син забрав з собою далі на війну, а новий — мені лишився. Я його бережу, як реліквію і передам на зберігання своїм нащадкам, щоб вони знали, яка дорога ціна тому прапорові, нашій свободі, нашій перемозі», — розповіла жінка.
Читайте також: На Тернопільщині шукають жертв шахрайки, яка продавала неіснуючі тури до Греції