Договір позбавляє прав на власні твори: в Тернополі продовжили справу за позовом Івана Марчука

За інформацією: Суспільне Тернопіль.

Триває засідання суду за позовом Івана Марчука. Суспільне Тернопіль

У середу, 18 листопада, в Тернопільському міськрайонному суді продовжили розгляд справи по суті за позовом художника Івана Марчука. На засіданні заслухали представницю відповідача Ігоря Апостола Оксану Притулу та відповідачку Тамару Стрипко, яка є арт-менеджеркою митця. Також відповідач Михайло Синиця подав декілька клопотань.

Нагадаємо, в 2020 році Іван Марчук підписав договір з Ігорем Апостолом, Сергієм Павленком, Михайлом Синицею і Тамарою Стрипко. Документ передав відповідачам виключну ліцензію на зображення картин Марчука на сто років. За словами адвокатки Наталії Калініченко, цей договір позбавляє художника прав на власні твори, тому звернулися до суду, щоб визнати його недійсним.

Перед тим, як заслухати Тамару Стрипко та Оксану Притулу, дали можливість висловитися представнику відповідача Михайла Синиці Руслану Поньку. Він сказав, що хотіли укласти мирову угоду.

Руслан Понько, представник Михайла Синиці. Суспільне Тернопіль

«Ця справа ускладнюється, на мою думку, позицією позивача, який перекладає на суд зобов’язання в будь-який спосіб задовольнити позов, не надаючи чіткої правової позиції щодо прав, які порушив позивач.

Оптимальним способом захисту прав всіх сторін у врегулюванні цього спору, на мою думку, є саме укладання мирової угоди, щоб припинити зловживання і спір в цілому», — сказав Руслан Понько.

Відповідаючи на запитання судді Тараса Якімця, Руслан Понько сказав, що безпосередньо з Марчуком не спілкуються, тому не змогли вирішити питання укладення мирової угоди поза судом та почути його позицію щодо цієї угоди:

«Спілкування з позивачем унеможливлюється одним із відповідачів, а безпосередньо, це Стрипко, наскільки це оголошувалося сторонами. Тому наскільки можливо сторонам висловити свою позицію і укласти мирову угоду безпосередньо з позивачем, я не знаю, наскільки це фізично можливо».

Представниця Тамари Стрипко Олена Курганська сказала, що сторони мали можливість поспілкуватися з Іваном Марчуком, адже його викликали до суду як свідка.

Олена Курганська, представниця Тамари Стрипко. Суспільне Тернопіль

«Ніякого контакту, навіть будь-якого спілкування не відбулося. Була присутня і Тамара Стрипко, з нею також спілкування не відбувалося. Тому, на мій погляд, це просто зловживання процесуальними правами і маніпуляція. Жодних пропозицій до цього часу не висували», — зазначила Олена Курганська.

Михайло Синиця подав клопотання, аби перевірили справжність підпису Івана Марчука на договорі, фотографій, на яких він разом з Іваном Марчуком, а також звукових файлів з телефонними розмовами з Тамарою Стрипко. Це, за словами чоловіка, спростувало б твердження митця, що вони особисто не були знайомі, а також твердження арт-менеджерки про те, що вони ніколи раніше не спілкувалися. Руслан Понько підтримав позицію свого клієнта:

«Аудіозаписи зафіксували розмову безпосередньо між сторонами, а саме Михайлом Синицею й Тамарою Стрипко. Фотографії долучили до матеріалів справи, що фіксують на фотознімках сторони — позивача та відповідача Синицю».

Тарас Якімець, суддя. Суспільне Тернопіль

За словами судді, клопотання про аудіозаписи вже подавали, його відклали до етапу дослідження доказів. Щодо фотографій, то свої заперечення висловили Тамара Стрипко та адвокатка Івана Марчука Наталія Калініченко. Остання назвала це затягуванням справи:

«Під час допиту вас як свідка Іван Марчук був присутнім на тому судовому засіданні. На ваше запитання: «Ви що, мене не пам’ятаєте?», він вам особисто сказав: «Ні, я вас не пам’ятаю, мені тільки фотографії нагадали про це, що ми з вами були на одній фотографії. Але я вас не пам’ятаю. Тому ми не заперечуємо проти автентичності долучених фотографій, але вважаємо, що підстав призначати експертизу і затягувати справу немає».

Тамара Стрипко сказала, що наявність фотографії не свідчить про близькі стосунки з художником, адже він фотографується з безліччю людей. Щодо дослідження підпису Івана Марчука на справжність, то Наталія Калініченко сказала, що позиція щодо подання клопотання необґрунтована.

Наталія Калініченко, адвокатка Івана Марчука. Суспільне Тернопіль

«Неважливо, що Марчук визнає, що це його підпис на договорі. Однак, коли ми заявляли клопотання з приводу вашого довірителя, то ми надали докази, що підпис на договорі не відповідає тому, яким він підписується. А чим підтверджуєте ви, що підпис Марчука на договорі не належить Марчуку?» — запитала Калініченко.

Суд відклав розгляд цих клопотань до етапу дослідження доказів. Також Михайло Синиця подав клопотання долучити до справи документи за 2-3 листопада 2023 року:

«Документи стосуються переказів на рахунок ФОП. Прошу дослідити їх разом з поясненнями сторін і листуванням, щоб з’ясувати, за які саме замовлення здійснили платежі».

За словами судді, клопотання слід подавати за 24 години до засідання, тому воно наразі не надійшло до суду. Його розглянуть після надходження. На засіданні продовжили слухати вступні слова сторін у справі. Першою виступила представниця Ігоря Апостола Оксана Притула. Вона сказала, що Ігор Апостол не мав на меті ввести Івана Марчука в оману, як це подає представник позивача та позначається в позові.

Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google

Оксана Притула, представниця Ігоря Апостола. Суспільне Тернопіль

«Цей позов і ця справа загалом могла бути закінчена шляхом підписання мирової угоди, але ніхто нічого не пропонував і ніхто не звертався. Але документи свідчать про інше — відповідач Синиця і Павленко у своїх відзивах зазначили письмово істотні умови мирової угоди.

Жодним чином позивач чи представник позивача усно чи письмово на це не відреагував. На моє запитання: «Чи готові ви укласти мирову угоду на цих умовах чи запропонованих вами, представник позивача сказала: «Загалом так, але…». І ряд умов — не зверталися, не говорили, не пропонували».

Ніхто не збирався вводити митця в оману, бо неможливо ввести в оману людину, яка десять підписів на одному примірнику договору поставила. І таких примірників було п’ять, тобто, п’ятдесят як мінімум разів людина підписала.

Верховний Суд вказує, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним. Він міг і мав розуміти, що відбувається.

Друге питання, як цю проблему доносять його наближені люди. Ми вважаємо, що ця проблема створена через нерозуміння митцем ліцензійного договору», — сказала Оксана Притула.

Також адвокатка зазначила, якщо експертиза визнала підпис Ігоря Апостола підробкою, це не робить договір недійсним:

«Ми бачимо, що правочин з однієї сторони підписаний позивачем, а з іншого боку, чотирма відповідачами. І підпис лише одного з відповідачів не робить його недійсним».

Михайло Синиця, відповідач. Суспільне Тернопіль

Наступною заслухали відповідачку Тамару Стрипко. Вона сказала, що ініціатором ліцензійного договору і всього, що з ним пов’язано, був Михайло Апостол — колишній нардеп і батько Ігоря Апостола. А Михайла Синицю вона побачила вперше за 9 днів до підписання договору, на дні народження Івана Марчука, куди той, за її словами, прийшов на запрошення Михайла Апостола.

«Під час привітань Марчука Михайло Апостол оголосив про подарунок для гостей. Це були футболки із зображенням творів Івана Марчука. Він представив Синицю як підприємця, особу, яка це виготовила. І для мене, і для митця це була несподіванка. Ніхто з нас цього не замовляв і про партнерство не домовлявся.

У проміжку між 12 і 21 травня маестро попросив мене, як він сказав, на прохання Апостола надіслати на зазначену Апостолом електронну адресу пропозиції щодо сувенірної продукції, що я і зробила. Це було 18 травня. Там був лише перелік, що важливо під час проведення виставок і проєктів, які здійснює художник. Таких пропозицій надходить десятками впродовж місяця».

Щодо договору, який уклали сторони, Тамара Стрипко сказала:

«21 травня Михайло Апостол зателефонував до мене і запросив спуститися зі свого помешкання в кафе. Пояснив це тим, що він зустрічався з Марчуком, погодив деякі питання і хотів би це зі мною обговорити, бо про це попросив Марчук.

Там уже були Михайло Синиця та Павленко, якого я побачила вперше. Мені показали друкований текст на 9 сторінках А4. Сказали, що він погоджений з Марчуком і що вони готові піднімати імідж художника, сприяти у його справах і проєктах, які він здійснює.

Говорив переважно Апостол. На той момент про існування в природі Ігоря Апостола, якого до цієї хвилини я не бачила у вічі, я не знала, його на цій зустрічі не було. Апостол стверджував, що те, що надруковано та принесено ними, не має жодної юридичної сили без нотаріального посвідчення.

Я пояснила, що з Іваном Марчуком щодо чогось подібного в мене розмов не було і він мене ні про що не попереджав і не просив підписувати. Після цього Апостол запропонував поїхати до Марчука в майстерню.

Тамара Стрипко, відповідачка. Суспільне Тернопіль

Тамара Стрипко розповіла, що тоді при ній не було жодних документів:

«Коли ми прибули за адресою, до майстерні Апостол не зайшов, зіславшись, що має інші справи. Це мене дещо здивувало, але не насторожило. В той час ми вважали його добропорядною людиною. В майстерні нас зустрів Іван Степанович. Я пояснила йому, що ці люди від Апостола з якоюсь угодою, яку узгодили з ним попередньо.

Сказане мною Марчук не підтвердив і текст не читав. Іван Степанович дійсно мав проблеми із зором. Рівно за місяць йому зробили операцію на катаракту спочатку на одному оці, потім на другому.

Весь час Синиця наголошував, що це договір про імідж без юридичної сили. Маестро дійсно поставив свій підпис і попросив підписати й мене. Я проговорила, якщо він не має юридичної сили і буде можливість його потім прочитати, то я ставлю свій підпис. І при мені поставив Марчук.

За словами Тамари Стрипко, дозволів на використання її персональних даних не було:

«Мої персональні дані, дані Марчука вже стояли на документі. Жодного обговорення під час мого перебування в майстерні, ніяких правок ніхто не вносив. Я бачила готовий документ, вже потім побачила, що моя адреса була неправильна. Лише тепер розумію, що документ був передбачений на далеку перспективу, коли не стане Івана Степановича.

Дозволів на використання моїх персональних даних не було, мене включили без моєї волі. До сьогодні відповідачі не надали докази щодо якогось обговореного процесу. Почеркознавча експертиза підтвердила, що підпис не належить Ігорю Апостолу. Тоді я думала, що в договорі фігурує Михайло Апостол. Ми були введені в оману.

Цю аферу ретельно готували, здійснювали аудіозаписи. Це порушення моїх конституційних прав, бо мене не попереджували про ці записи. Тільки на нашу користь свідчать записи та фотографії, там немає жодної згадки про договір».

Відповідаючи на запитання судді та інших учасників справи, Тамара Стрипко сказала, що не консультувались з юристами щодо підписання договору:

«Коли ці люди пішли, я запропонувала Марчуку прочитати договір. Нам стало зрозуміло, що це неприйнятний договір. Марчук відразу набрав Апостола. У цей момент у майстерню зайшов його друг Юрій Кухарчук і він чув цю розмову по телефону та свідчив про це в суді.

Марчук категорично формулював, що йому не потрібна ця угода, що він ніколи не мав наміру і потреби передавати комусь права. Коментарі Марчука після розмови були такі, що Апостол запевнив, що на цьому кінець і ніяких подальших дій не буде. Ми повірили, що це правда.

Ми вірили в це до 2024 року. Наприкінці літа зателефонували наші партнери-винороби і передали розмову з Михайлом Апостолом, який запитав, яке право вони мають використовувати зображення творів на продукції, адже власником прав на зображення є Михайло Апостол.

Ми думали, що це непорозуміння. Пів року потратили, щоб це з’ясувати. Марчук дзвонив, Апостол ігнорував. І ми зрозуміли, що нам не обійтися без позову до суду».

Учасники, які брали участь в засіданні суду онлайн. Суспільне Тернопіль

Висловилася й представниця Тамари Стрипко Олена Курганська:

«Все, що було в плані замовлень до моменту знайомства Тетяни Стрипко з Михайлом Синицею 12 травня 2020 року, було виключно за дорученням Марчука і на прохання Михайла Апостола передавати якісь матеріали і пропонувати, згадувати щось цікаве про автора, щоб проводити виставкові заходи.

Навіть таке листування не вказує, що Тамара Олексіївна якимось чином намагалася з Михайлом Синицею укласти договори. Тим паче, як з’ясувалося, з ним неможливо було укладати договори про якусь господарську діяльність, бо він не значиться, як підприємець.

У своїх виступах він сказав, що в нього є кілька фабрик, брендів, заводів, але ми не почули жодної назви, жодної адреси і жодного доказу».

Засідання тривало п’ять годин. Присутні задавали свої запитання відповідачам.

Нагадаємо, на попередньому засіданні 12 листопада, яке стало першим у розгляді справи по суті, заслухали експертів почеркознавчих досліджень, представницю Івана Марчука Наталію Калініченко та двох відповідачів Михайла Синицю та Сергія Павленка.

Що відомо про справу за позовом художника Івана Марчука

У 2020 році Іван Марчук підписав договір з Ігорем Апостолом, Сергієм Павленком, Михайлом Синицею та Тамарою Стрипко. За словами адвокатки Наталії Калініченко, цей договір позбавляє художника прав на власні твори. У липні 2025 року розпочались судові засідання по цій справі.

У грудні 2025 року Іван Марчук опублікував на своїй фейсбук-сторінці відео, в якому публічно заявив, що громадський діяч і колишній народний депутат Михайло Апостол нібито привласнив авторські права на його картини. За кільки тижнів на підтримку митця виступив Український інститут національної пам’яті. Згодом стало відомо, що слідчі Шевченківського управління поліції Головного управління Нацполіції столиці проводять досудове розслідування у кримінальному провадженні за заявою українського художника Івана Марчука.

У березні суд відхилив апеляцію Ігоря Апостола — сина колишнього народного депутата Михайла Апостола — щодо непроведення почеркознавчої експертизи у справі про авторські права Івана Марчука. Художник продовжує боротися за визнання своїх прав на картини, а сторони обмінюються заявами та поясненнями.

Як раніше інформувало Суспільне, в тернопільському міськрайонному суді 30 квітня відбулося засідання в справі за позовом художника Івана Марчука. Він просить визнати недійсним ліцензійний договір, який, за словами його адвокатки Наталії Калініченко, позбавляє його прав на власні твори. Договір підписаний із сином екснардепа Михайла Апостола Ігорем Апостолом. Одне з судових засідань відбулося у травні, також суд розглядав цю справу у вересні 2026 року.

Читайте нас у Telegram — екстрені новини

Підписуйтеся на Суспільне Тернопіль у Viber

Приєднуйтеся до нас в Instagram

Наш канал в YouTube

Суспільне Тернопіль у WhatsApp

Новини Тернополя