На Тернопільщині відновили криївку УПА, де загинули троє повстанців

За інформацією: Суспільне Тернопіль.

Ліс, у якому знаходиться криївка. Суспільне Тернопіль

«Від розмов людей, ми ще з дитинства знали, бо ми сюди ходили й по гриби і корови пасли. І люди розповідали, що тут така була ситуація, що в 1947 році хтось підказав, що в цій частині лісу переховуються партизани і тут великі сили.

Тоді ще люди мали свої поля, бо не було колгоспів, то люди в травні працювали на полі, і бачили, як з асфальту, від аеродрому йшли коло 200 солдатів, з такими залізними щупами і пішли в цей ліс. І через деякий час почули стрілянину. Вони ту криївку виявили. Нам показували те місце, де було заграва, що земля зірвалася. І в нас в юнаків було бажання розкопати її, подивитися, але щось так не було часу», — зазначив учасник національно-визвольних змагань Володимир Мармус.

Володимир Мармус. Суспільне Тернопіль

Володимир і його брат Микола також учасники національно-визвольного руху. За створення національно-патріотичної підпільної організації «Росохацька група» та антирадянську агітацію і пропаганду Володимир відбув покарання — шість років відсидів у колонії суворого режиму, а потім ще п’ять років — на засланні.

«Вже тепер, коли ми відбули своє покарання, що ми сиділи за створення організації, прапори підняли в Чорткові, листівки писали, вернулися і почалося відродження. Ми брали участь у «Меморіалі», завданням якого було щось таке шукати. Тоді, думаю, вже і нагадали собі про це. Думаю, це було би непогано відкрити для молоді, для школярів. Показувати, в яких умовах в 1940-і роки наші хлопці боролися за Україну», — говорить Володимир Мармус.

Володимир Мармус у лісі. Суспільне Тернопіль

Відновлювати криївку почали у 2020 році. Володимир повідомив, що хотіли зробити сховок автентичним, тому вхід до нього замаскували пеньком.

 «Так, щоб під пеньок, щоб було важче найти. Бо великий прохід важко замаскувати. Вони хлопці молоді, не дуже й важко було залізти. Є сходинки, можете опуститися, збоку є ремінці, що можна триматися за них».

Володимир Мармус спускається в криївку. Суспільне Тернопіль

Вхід у криївку. Суспільне Тернопіль

У цій криївці, розповідає Володимир Мармус, переховувалися троє повстанців: двоє жителів Росохача і побратим з Івано-Франківщини.

«Було їх більше, семеро, була така боївка біля села, але тих повбивали раніше, а на травень 1947 року тут було троє. Їх хтось вислідив і прийшли, знайшли. Був старший чоловік Павло Підсадний на псевдо «Шрам». Він старший чоловік, 1901 року, член «Просвіти», різних товариств, українських, патріотичних. І двоє молодих хлопців по 22 роки. Антон Штира з псевдо «Пімста» і один десь з Гуцульщини  — псевдо «Гай», прізвища ми його, на жаль, не знаємо.

Вони в село приходили, збирали інформацію, видно це їхнім завданням було. Ще одну жінку в 1950 році посадили, вона була зв’язковою, їй 15 років. Вона розповідала, що мала тут контакти з ними. Що вони мали контакти з другими боївками, обмінювалися інформацією».

Володимир Мармус. Суспільне Тернопіль

У травні 1947 року криївку знайшли окупанти, а упівців, які перебували в ній, вбили, закидавши сховок гранатами.

«Вислідили і знищили, по слідах. Як воно було достеменно, то важко сказати. Я від одного чоловіка чув, що коли вони закидали гранатами, бо боялися туди залізти, думали, а хто знає, може хтось там причаївся. Якийсь надійшов чоловік, він не з Росохача, а десь з Ягільниці, його впіймали і казали: «Лізь».

Він боявся залазити, то вони його мало не головою туди кинули, то потім показував, що аж нігті собі на руках поламав, бо боявся, не знав, що то таке. А коли вони подивилися, що нема ніякої реакції, тоді вони вже залізли і витягали їх. Шнурками чи як, вбитих, але їх витягнули. І ми знали з підпілля інформацію, що подавали, що вони їх забрали на великий гарнізон, на Нагірянку. І вони там лежали під сільською радою, а після того їх забрали до Чорткова і там їх слід пропав».

Сховок. Суспільне Тернопіль

Володимир Мармус говорить, де поховані вбиті упівці не знають дотепер.

«В цього Штири був молодший брат Тарас, йому було десь 14 чи 16 років тоді, то він бігав, видів, як звідти вивозили фірами, бо тоді ж машин ще так не було, прикопували там, просто як скотину, без нічого, без труни. Викопали і кинули. Він каже, що пробував тих фірманів питати, не хотіли говорити. Він добивався, хотів знати, де його брат похований, але так і не найшов».

Володимир Мармус. Суспільне Тернопіль

Володимир Мармус повідомив, що криївку відновили й освятили. Облаштували так, як були описані сховки УПА в архівах.

Криївка. Суспільне Тернопіль

«Було три з половиною того, що ми відкопали, але коли ми почали робити, то вона звузилася, десь 1, 8 метрів ширини і до 3 метрів довжини, ну і висота десь 1,85, можливо більше. Балку ми мали зробити, бо там землі десь було до метра, щоб вона не прогиналася.

Ми гадаємо, що вона така і була, бо ми краї були добули і спід, це вже була фактично підлога, на тій підлозі ми знаходили речі, то вона вже глибша не була. Ще там такий кубашок був, ми так до кінця його і не докопали, бо там земля, було незручно. Але ми думаємо, що вони також там щось зберігали, ховали. Ще з цієї сторони було таке маленьке, але ми його закрили, лишили тільки те одне».

Балки. Суспільне Тернопіль

Володимир Мармус. Суспільне Тернопіль

Відновили в сховку й спальні місця упівців.

Спальні місця. Суспільне Тернопіль

«Ми вже і самі фантазували, от наприклад, думали, як вони втрьох могли тут поміститися. Мали якусь подушку, тут один, а тут два. Могли собі спокійно переночувати, щоб не на землі десь лежати, бо то не день не два, а роки. Але в 36 томі «Літопису УПА», як змальовували чекісти, яка вона зависока, широка, що там стояло, то там видно, як воно було. Є душник, що виходила пара чи дим, бо палили гасом, але десь мало діватися, щоб не наповнювало цей простір, то воно туди виходило».

Душник. Суспільне Тернопіль

Володимир Мармус повідомив, що під час відновлення криївки знайшли гільзи від зброї, чеки від гранат, якими вбили партизан, а також особисті речі повстанців.

Друкарська машинка. Суспільне Тернопіль

«В цій коробці, вона від патронів, то ми сюди позбирали, що було. То значить був такий глечик великий, такі кришки, можливо молоко носили, недалеко ми жили. Мама розповідала, що цього Павла Підсадного сестра десь жила на цій вулиці, яка під самим лісом, та й каже до моєї мами: «Михаїло, твої хлопчики гонять пасти, а я там Павлові молоко передавала в баночці, мені так та банка потрібна.

Колись була бідота, а ту баночку треба десь купити. Такі фляшки були, австрійська з такими написами. Люстерко було, патрони. Чорнильниця, гребінець ебонітовий. Годинник кишеньковий, навіть від нього шматочки срібного ланцюжка знаходили, він був певно на тім ланцюжку, запальничка. Гільзи ще такі, від ППШ, всі стріляні. Чеки від гранат, що зірвалися, а воно лишається».

Куля

Гребінець

Пляшка

Від карабіна

Глечик

Речі особисті, які знайшли

Кришки

Чека

Речі, які знайшли в криївці. Суспільне Тернопіль

Листівки на стінах криївки — це копії знайдених у бідонах на Бережанщині агітаційних матеріалів УПА.

Листівки

Степан Бандера

Плакати

Листівка

Листівка

Плакат в криївці

Плакати і листівки

Їх розмістили, щоб показати, чим займалися партизани. Також до сховку принесли бідон, який викопали в лісі на Чортківщині.

«Ця калька, вона збереглася якраз у цьому бідоні. Папір».

Бідон. Суспільне Тернопіль

Папери. Суспільне Тернопіль

Батько Володимира Мармуса був на три роки молодшим за Павла Підсадного, який переховувався у цій криївці. Він розповідав синам, що бачився з упівцем. Володимир каже, що підпільники вірили, що Україна таки стане незалежною державою.

«Якщо не тепер, все одно буде наше. В них якась вдача таких оптимістів. Хтось міг і дивуватися. Як то так — в таких умовах. У нас тут ніхто не здався, бо були сталінські відозви, що «здавайтеся, хто складе зброю, то буде помилуваний». Ніхто на таке не пішов».

Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google

Новини Тернополя