Чортківський «Бермудський трикутник»: таємниці старої дороги на Вигнанку (фото)

У кожному старовинному місті є місця, які живуть за власними законами — де історія переплітається з фольклором, а буденні пейзажі вночі набувають містичних обрисів.

У Чорткові такою загадковою локацією став район вокзалу, поблизу старого цвинтаря та залізничного переїзду, який старожили охрестили місцевим «Бермудським трикутником».

Ще у XIX столітті серед місцевих візників ходила слава про стару дорогу повз цвинтар та переїзд як про «нечисте» місце.

Подорожні намагалися оминати цей відтинок шляху після заходу сонця, а тим паче — опівночі.

“За спогадами старожилів, у темну пору доби там починало «водити». Навіть найспокійніші коні раптово зупинялися як укопані, починали тривожно хропіти, прищулювали вуха й навідріз відмовлялися ступати далі. Візникам доводилося зістрибувати з воза й вести тварин під вуздечку, але й це не завжди допомагало — здавалося, ніби невидима сила перегороджує шлях або змушує кружляти на одному місці”, – йдеться у дописі місцевої групи. 

Найбільше жаху наганяли дивні мерехтливі вогники.

Люди розповідали, що в тихі, безвітряні ночі з боку старої колії та цвинтарних пагорбів здіймалися бліді блакитнуваті або зеленкуваті вогні.

Вони повільно пливли над землею, сходили з дороги в бік низини й так само раптово зникали в темряві.

У народній уяві пояснення було однозначним: це або неприкаяні душі, або витівки нечистого, який «плутає сліди» і намагається збити подорожнього з пуття.

Близькість старого кладовища лише підсилювала моторошну атмосферу, перетворюючи кожен шелест вітру чи тріск гілки на передвістя зустрічі з потойбіччям.

“Якщо ж відкинути містику, таємниця чортківського «Бермудського трикутника» має цілком раціональне, природниче підґрунтя. Подільські надра в районі Вигнанки багаті на старі карстові порожнини, тріщини й підземні джерела. Рух води в глибині ґрунту створює специфічні низькочастотні вібрації та звуки, невловні для людського вуха, але добре відчутні для тварин — саме це змушувало коней панікувати й відмовлятися йти вперед. Водночас через близькість ґрунтових вод і заболочених низин у теплий сезон у ґрунті активно накопичується метан (болотний газ) із домішками фосфіну. Виходячи на поверхню крізь тріщини в землі, такий газ при контакті з киснем здатен самозайматися, що в темряві виглядає як холодне, мерехтливе полум’я, яке коливається від найменшого подиху вітру — класичні «блукаючі вогні»”. – пишуть у спільноті. 

Сьогодні на місці колишніх маленьких вуличок лежить асфальт, по яких проїжджають автомобілі, а ліхтарне освітлення розвіяло колишню нічну темряву.

Проте старий цвинтар із його похиленими від часу хрестами та затишні вулиці Вигнанки досі зберігають дух минулих століть.

І хоча наука давно розклала все по поличках, переказ про місце, де «нечистий плутає сліди», залишається яскравою сторінкою міського фольклору, що нагадує про ті часи, коли природа говорила з людьми мовою загадок і легенд.

Джерело

Новини Тернополя