«Окопна романтика» — так художник Володимир Бабій хоче назвати свою майбутню виставку.
Звучить майже парадоксально. Бо за цими словами — не романтика війни, а роки окопів, виснаження, втрат, багатокілометрових переходів із десятками кілограмів спорядження, життя без нормальної води та постійне сусідство зі смертю.
“Володимир Бабій — тернополянин, митець, військовослужбовець, доброволець з 2022 року. Був на фронті до 2025-го: піхота, розвідка, бойові позиції на Дніпропетровщині, Запоріжжі, Донеччині. Але навіть там, де головним завданням було вижити й виконати бойове завдання, він не переставав бути художником.
Володимир брав із собою на фронт пастельні фарби й малював у короткі періоди затишшя. Писав етюди на позиціях, у Дніпропетровській, Донецькій та Запорізькій областях. Малював навіть під час лікування”, – йдеться у дописі Тернопільського обласного ТЦК та СП.
Його фронтові роботи дивують: на них немає лише темряви й війни – там є світло, теплі кольори, тиша та життя.
Можливо, саме тому ця назва — «Окопна романтика» — звучить так сильно.
Бо мистецтво для Володимира стало способом не втратити себе у війні.
Він говорить і про інше — про побратимство, втрати, піхотне життя, яке означає «терпіти», про історичну пам’ять і відповідальність кожного за свою державу.
«Художник — це ім’я, яке потрібно заслужити», — переконаний Володимир.
І, мабуть, його історія саме про це: про людину, яка серед війни продовжує бачити світ не лише через приціл, а й через мистецтво.
Про людину, яка воює — і творить.
Про «Окопну романтику», яка одного дня має перетворитися на виставку.
