За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Оксана Соловей біля могили сина. Суспільне Тернопіль
"Для Максима родина мала важливе значення. Тож, коли постало питання, де поховати сина, ми вирішили — в родинному гробівці. Бо родина була для Максима всім", — розповіла Оксана Соловей.
За словами мами полеглого бійця, коли він першого разу приїхав у відпустку, його спитали: "Коли закінчиться війна?":
"І Максим сказав: "Мамо, ця війна вічна. Здобудеш волю — заслужиш небо". Ми вирішили цю фразу закарбувати на плиті його могили".
Могила Максима Солов’я. Суспільне Тернопіль
За словами Оксани Соловей, у військо Максим пішов у 2020, тоді йому було 19 років.
"23 лютого мені на телефон прийшло повідомлення, з якого я зрозуміла, що Максим виїжджає на позиції. Якщо чесно, я тільки на наступний день зрозуміла, що це було пов’язано із початком повномасштабного вторгнення. Вже через два дні у військо пішов мій чоловік, батько Максима.
Коли я запитувала в сина, де вони, що біля них, він записував тільки одну коротку фразу — "живий". Я тоді не могла зрозуміти: як так мало? Хотілося більше дізнатись. А зараз дуже добре зрозуміла, наскільки це було багато", — розповідає Оксана Соловей.
Максим Соловей під час служби. Архів Оксани Соловей
Спочатку Максим служив у 44-й окремій артилерійській бригаді, згодом перевівся у 68-му окрему єгерську. У нього був позивний Мася, бо ще зі школи всі змайстровані і виготовлені речі підписував саме так.
"І на всіх його футболках військових, на номерах машин був його позивний Мася. Його так і знали, не Максим Соловей, а Мася".
Загинув захисник під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку. Наплічник — єдина річ, яку побратими передали батькам після загибелі сина. Всі інші речі сильно обгоріли, розповідає Оксана Соловей.
Нагороди Максима Солов’я. Суспільне Тернопіль
Вдома мати зберігає нагороди сина, серед них — "Хрест воїна-єгеря", яку вручили Максимові посмертно.
Мама і бабуся Максима Солов’я. Суспільне Тернопіль
Бабуся Максима Емілія Паньків каже: онук обіцяв їй приїхати у відпусту в травні, але не встиг:
"Він хотів додому. "Бабусю, я за дві-три неділі вже буду". Три роки на війні. Коли я йому казала: "Максимку, бережи себе, ти в нас один", він казав: "Бабусю, не переживай, все буде добре".
Максим Соловей під час служби Архів Оксани Соловей
Максим Соловей під час служби Архів Оксани Соловей
Максим Соловей під час служби Архів Оксани Соловей
Максим Соловей під час служби Архів Оксани Соловей
Максим Соловей під час служби Архів Оксани Соловей
Максим Соловей під час служби Архів Оксани Соловей
Щоразу після відвідин могили сина Оксана Соловей заходить в його кімнату. Каже, кожна річ для неї там важлива:
"Єдине, що нас тримає в цьому світі, — це пам’ять про нашого сина Максима. Ми будемо берегти її вічно, і все, що будемо робити, – це в пам’ять про нього".
