41-річний боєць із позивним Прапор, родом із Тернопільщини, розповів про свою службу та шлях у лавах ЗСУ.
Історію оприлюднили у 44 окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Данила Апостола.
У бригаді розповідають: ще в юності чоловік мріяв стати юристом, однак життя повернуло інакше. Прапор вступив до Хмельницької академії прикордонних військ і шість років служив у прикордонних підрозділах. Після контракту працював як в Україні, так і за кордоном – до того моменту, коли почалося повномасштабне вторгнення.
24 лютого він дізнався про початок війни, а вже наступного дня прийшов у військкомат.
«25-го я вже був у військкоматі, 26-го – у частині», – згадує артилерист.
У перші місяці служби його підрозділ працював на гарматах FH-70. У бригаді зазначають, що техніка була точною, але сильно зношеною – за час інтенсивних боїв екіпаж вистріляв значно більше, ніж дозволяє ресурс стволів. Згодом артилеристи отримали українські самохідні гаубиці «Богдана», які, за словами Прапора, дозволяють значно швидше ремонтувати й замінювати необхідні деталі.
У підрозділі наголошують, що сьогодні найбільшу небезпеку створюють FPV-дрони. Розвідка неодноразово фіксувала масовані атаки безпілотників, під час яких по позиціях одночасно летіли десятки дронів. Попри ураження техніки, бійці залишались неушкодженими.
Прапор також згадує загиблого побратима – учителя з Бережан, який служив у їхньому розрахунку. Чоловік тривалий час боровся за життя після поранення, але врятувати його не вдалося. У бригаді описують його як відданого, відповідального й надзвичайно вмілого військового.
Служба артилеристів залишається фізично виснажливою: щодня бійці переносять снаряди вагою до 50 кілограмів, інколи – десятки разів поспіль. Багато хто з них потребує реабілітації через постійні навантаження.
Попри все, військовий зберігає спокій і мотивацію. З родиною він спілкується короткими повідомленнями, адже дзвінки на позиціях небезпечні. Донька надсилає голосові повідомлення, фото й відео – так тримають зв’язок.
«Протримаємося», – каже Прапор, завершуючи розповідь, і це звучить як віра і обіцянка водночас.
