За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Тетяна Іриця під час служби. Тетяна Іриця
Також жінка розповіла, що їздила на схід, як медикиня:
"Я з дитинства казала, шо буду носити форму. Півтора роки оббивала пороги, щоб мене взяли в армію, я дуже сильно цього хотіла. Це була моя маленька дитяча мрія. Вони не хотіли мене брати, бо моя вага не підходила — 55 кілограмів. А ще мені не вистачало три сантиметри зросту, та моя впертість їх додавала і привела сюди. Отак починалась моя служба".
Тетяна Іриця, військовослужбовиця. Суспільне Тернопіль
Після нещасного випадку у 2016 році Тетяна втратила ноги. Реабілітація тривала п’ять місяців.
Тетяна Іриця з медикинею, яка допомагала під час реабілітації. Тетяна Іриця
За словами жінки, вона одразу вирішила, що повернеться на роботу.
"Я жила цією роботою, це моя мрія, я себе більше ніде не уявляла. Коли лежала у госпіталі й готувалась до наступних операцій, до мене подзвонив наш колишній командир і сказав: "Ми своїх не залишаємо, ми тебе залишимо на службі".
Тетяна Іриця на робочому місці, працює діловодом логістики у військовій частині. Суспільне Тернопіль
Тетяна розповіла, що зараз у неї є п’ять пар протезів.
"Маю протези на літо, тоді в них зручно ходити. А є — на весну, осінь, зиму, їхня вага разом — 5 кілограмів 200 грам. Вони трохи важкі, але в них добре ходити, коли дощ, слизько, сніг. Вони розстібаються і все зроблено під ніжку, є шнурки є під коліном, щоб стягувати".
Тетяна показала один з її протезів. Суспільне Тернопіль
Тетяна сказала, що бувають випадки, коли суспільство не сприймає правильно людей на кріслах колісних чи протезах:
"У Львові мені зробили зауваження, що протези треба прикривати. Я ходила по тротуару, були бордюри, я випробовувала, як мені буде ходити, чи ніде не буде натирати, чи не буде ран. Отак від протезного я проходилась до зупинки і там мені й зробили зауваження".
Допоміжний засіб для пересування, який використовує Тетяна. Суспільне Тернопіль
Допоміжний засіб для пересування, який використовує Тетяна. Суспільне Тернопіль
Тетяна пригадала свою першу реакцію на ампутацію:
"Коли мене вивели з коми, єдине що мене тішило — я відкрила очі й бачу, що стоять два чоловіки, мій чоловік. Мені кажуть: скажіть щось. І я кажу: "Я жива". Хотіла піднятись, але дивлюсь, що ніг немає, але кажу, що то нічого, головне, що я жива. Я сприйняла це напевно не так, як би мала сприйняла людина, яка втратила ноги, але я сприйняла це з гумором", — розповіла жінка.
Тетяна Іриця. Тетяна Іриця
