У місті Збараж, що на Тернопільщині в одному стародавньому будинку, виявили цеглу, вік якої сягає 144 роки.
Будинок правда демонтували, але місцевий дослідник Руслан Підставка розповів про самобутню цеглу.
“Під час обстеження одного із старих будинків міста по вул. Івана Прашка (колишня Шевська/Кілінського) було виявлено 4 зразки цегли (дві з яких виявилися однією і тією ж модифікацією). З них лише одна з клеймом “ZAŁUŻE AD ZBARAŻ” (1) була більш-менш відомою. “Вирахувати” інші, за порадою мого давнього колеги і найкращого замкознавця Філіпа Гавриленка, допоміг фахівець в цій темі Олександр Волков. Він стосовно цегли № 2 пише наступне: “2) “LAUDA” Львів – Aleksander Domaszewicz (ur. 1842 w Wołmontowiczach, zm. we wrześniu 1906 we Lwowie). Цегельня почала функціювати в 1880 році. В 1910 році власником цегельні став син – Aleksander Domaszewicz (ur. 26 lutego 1887 we Lwowie, zm. 3 października 1948 w Krakowie). Далі цегельня фігурує з 1884 по 1932 роки”. Цегла під № 3 з клеймом “S. O. B.” випалена в Тернополі (Tarnopol, ul. Tarnowskiego), а абревіатура походить від прізвищ власників “Schöchter, Ochs i Brenesse”. Цегельня фігурує починаючи з 1928, 1929, 1930 років” (за О. Волковим)”, – відзначив Руслан Підставка.
А як з’ясувалося походження першої древньої цегли цілком місцеве.
“Тепер, стосовно першої..! Пан Олександр до “залужансько-збаразької” цегли пише таке: 1) “Zaluzе – Zbaraz” – Zbaraż, Akselrad Moizesz. Була зареєстрована у 1925. Збаражани і гості нашого міста знають, що цегла з таким клеймом є чи не найпоширенішою в околицях. Навіть “люхт” до мого льоху в Чорному Лісі вимуруваний саме з неї. Веду до того, що цегельня працювала в промислових масштабах, тобто, була не тимчасовою. А в “промислових масштабах” могла працювати тільки одна цегольня, заснована аптекарем і бурмістром Якубом Крухом (з клеймом KRUH-ZBARAŻ), а він помер у 1926 р. Припускаємо, що за рік до смерті колишній аптекар продав цегельню. “Загальна характеристика Збаразького повіту” за 1933 рік пише, що в “районі існує цегельня, котра є власністю Антонія Диновського і Спілки в Залужжі з 30 сезонними і 1 постійним працівником. Поданий паном Олександром Волковим, як власник Мойсей Аксельрад міг бути таким на початках, або входити до “ради директорів-співвласників”. Жив він на площі Ринок, № 29 і станом на 1922 рік йому було 60 років. Будучи купцем міг, просто, вкласти гроші у цегельний бізнес, як і швець Антоній Диновський, що мешкав на вулиці Тернопільській № 1442. А ось уже брат останнього був професійним мулярем, тому міг безпосередньо займатися процесом виробництва. Назва клейма “Zaluzе – Zbaraz” точно відображає локалізацію цегельні між Збаражем (“старим” залізничним вокзалом) і Залужжям”, – дослідив Руслан Підставка.
За словами краєзнавця, враховуючи дати заснування всіх наведених цеголень, старий (і на даний час вже демонтований) будинок на Шевській будувався в другій половині другої декади ХХ століття.