Жителька села Шушківці Лановецької громади зберігає родинну вишиванку, яку у їхній сім’ї передають з покоління в покоління майже століття.
Про це Тетяна Філюк розповіла журналістам Суспільне Тернопіль.
За словами жінки, історія сорочки починається з її прабабусі Феодосії Глинчук-Романюк, яка народилася у 1901 році в селі Білозірка. Саме вона почала вишивати блузку для своєї доньки – Валентини Криси.
«Історія сорочки починається від моєї прабабусі Феодосії, яка вишивала цю блузку для своєї дочки – моєї бабусі Валентини, яка з малих років дуже добре співала», – розповіла Тетяна Філюк.
Родина не жила в злиднях, мала власне господарство, тож прабабуся змогла придбати атласну тканину та якісні нитки. Втім, повністю завершити вишивку їй не вдалося – частину роботи доробляла вже бабуся Валентина.
«Правий рукав вишивала моя баба Валя, а ще гачком довʼязала комірець. Вона розповідала, що це була єдина вишиванка на все село, і в ній вона співала на зимових святах і на вечорах пам’яті Тараса Шевченка», – зазначила жінка.
Сорочка оздоблена волинським орнаментом – хрестиком із геометричними елементами, що формують квітковий візерунок. У цій вишиванці бабуся Валентина Криса виходила заміж, а згодом, за сімейною традицією, передала її своїй доньці Світлані.
За словами Тетяни Філюк, у радянський період вишиванку майже не використовували, адже носіння національного одягу було обмежене. До родинної реліквії повернулися вже у 1980–90-х роках, коли сама Тетяна почала співати на сцені.
«У школі я виступала на заходах, і тоді баба Валя дістала цю блузку зі шафи й віддала мені. Всі мої свята були в ній. Зараз можна купити будь-яку вишиванку, але такої, як наша, не знайти ніде», – сказала вона.
Нині жінка планує передати старовинну сорочку наступному поколінню – як родинну пам’ять і символ тяглості традиції.
