За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Любомир Касянчук, військовослужбовець 49-го окремого штурмового батальйону “Карпатська Січ”. Касянчук Любомир
Військовослужбовець Любомир Касянчук з Ланівців на Тернопільщині з кінця серпня 2022 року воює у 49-му окремому штурмовому батальйоні "Карпатська Січ". На фронт пішов добровольцем. Разом з побратимами брав участь у звільненні кількох населених пунктів на Харківщині та Донеччині.
Чоловік розповів Суспільному, що зараз займається логістикою паливно-мастильних матеріалів і зброї на Донбасі.
Любомир Касянчук на бойових позиціях. Касянчук Любомир
"До війни я працював у відділі ДРАЦС діловодом. Своє рішення піти воювати навіть не хотів ні з ким обговорювати. Знав, що мене почнуть переконувати, а я, коли вже прийняв рішення, то не люблю сперечатися. Зробив так: просто поїхав з волонтерською поїздкою у батальйон "Карпатська Січ" і там залишився. А потім уже повідомив на роботу, що мене не буде. І рідним сказав", — говорить Любомир Касянчук.
Любомир Касянчук, військовослужбовець. Касянчук Любомир
За словами військового, від початку служби до участі в активних бойових діях минуло лише кілька тижнів. Вчитися всьому доводилося швидко. Вже у вересні 2022 року брав участь у звільненні Купʼянська та Ізюма на Харківщині, а далі відбувалися бої за населені пункти Донецької області. Любомира Касянчука вразило, як жителі сіл на Донеччині були залякані російською пропагандою:
"Дід їхав на велосипеді. Ми запитали в нього, як поводилися окупанти, а він каже, що вони їм розповідали, ніби українські військові три села вже вирізали, і що це теж їх очікує. Коли ми заходили в якесь село, то люди боялися вийти з підвалів. Їх важко було переконати, що це неправда. Вони вдають, що вірять, але страх у них залишається".
Під час служби. Касянчук Любомир
Військовий говорить, що російська пропаганда про воїнів штурмового батальйону "Карпатська Січ" склала цілі "легенди", буцім вони їдять очі полонених окупантів і саме для цього носять в кишені чайну ложку.
Попри небезпеку його побратими все ж намагалися жартувати:
"Був випадок, коли ми окопувалися, а земля дуже важка, мокра, осінь, до лопати все налипає. Неподалік "Хіміка" прилетіла 82-га міна, його контузило, пішла кров з вух і носа, а він піднімається і каже: "Зате є плюс — вже є воронка, мені не треба копати".
Обід на бойовій позиції. Касянчук Любомир
У селі Терни Донецької області Любомир Касянчук отримав поранення в стегно і ногу. П'ять місяців проходив реабілітацію. Це сталося, коли захисники штурмували одну з посадок:
"Було багато обставин, які ніхто не передбачив. Наша БМП мала крупнокаліберкою косити посадку з ворогами, а ми мали вже її зачищати. Але пушку заклинило, і вона не зробила жодного пострілу. Через недостовірну інформацію ми сформували штурмову групу з 20-21 бійця. А взвод росіян був до ста військових.
Фактично ми йшли по відкритій місцевості, як мішені, а вони були окопані по коліна в землю. У нас тоді було 13 поранених та 3 загиблих, але посадку ми взяли. Зараз, коли згадую ті моменти, то робиться страшно, бо я ж був за п'ять метрів від росіян. Вони могли мене до себе в окоп затягнути і, не дай Боже, взяти в полон".
У перерві між боями. Касянчук Любомир
За словами військового, під час лікування хотів якнайшвидше повернутися на фронт:
"У тому бою, коли мене поранило, загинув мій командир. Він був мені, як батько. Тоді ще більше злості в мені зʼявилося. Навіть на себе ображався, що воно так довго лікується".
В окопі на бойовій позиції. Касянчук Любомир
Мама військового критикувала його вибір, але це не вплинуло на його рішення. До серпня 2022 року побував у Кураховому, Часовому Яру, Торецьку та Нью-Йорку Донецької області. Каже, що ці бої змінили його характер:
"Після того, як гинуть твої побратими, стаєш дуже жорстким. Одного разу ми бачили на камеру з дрона, як трьох наших хлопців, які були вимушені вийти з підвалу і добровільно здалися без зброї, розстріляли окупанти. Тому в мене немає жодних сумнівів, коли я вбиваю ворогів, бо це ж не люди. Їх неможливо навіть назвати людьми".
Любомир Касянчук на передовій. Касянчук Любомир
Після кількох контузій захисника перевели зі штурмової групи в інший полк, де він почав займатися логістикою. Розповідає, коли був на позиціях, було простіше: чотири дні військові чергували, а чотири, умовно, відпочивали. І у вільний час тренувалися.
"В логістиці немає вихідних. Зазвичай, це нічне життя, лише тоді можемо щось перевозити, бо на нас полюють дрони. Але і вдень іноді потрібно терміново кудись їхати. Живемо там, де все це зберігають, фактично, на пороховій бочці, бо в нас не вистачає людей, щоб усе розподілити. Ти виступаєш як цілодобовий охоронець", — зазначив Любомир Касянчук.
Короткий перепочинок між боями. Касянчук Любомир
Після закінчення війни боєць не планує повертатися на державну службу, а хоче продовжувати шлях військовослужбовця:
"Війна — це хаос. Навіть у фільмах цього не показують. Після перемирʼя треба тримати військо напоготові. Все може змінитися у будь-який момент".
