Військовий з Тернополя отримав тяжке поранення і бореться за життя. Потрібна підтримка

Богдан Тремба, хоч і не мав за плечима ані найменшого військового досвіду, в перший день повномасштабного вторгнення пішов у військкомат. Від перших днів  — на нулі. Місяць тому отримав надто тяжке поранення на Запорізькому напрямку. Зараз він у реанімації. І ми з вами можемо допомогти одужати і стати на ноги Герою-розвіднику. 

«Татку, набирайся сил, бо тобі їх треба дуже багато, щоб одужати. Ми допоможемо тобі, а ти мусиш бути сильним і допомогти нам», — 7-річна донечка Лейла каже щоразу, коли заходить до реанімації військового госпіталю. Там її тато-Герой, розвідник, тернополянин Богдан Тремба, за життя якого борються вже більше місяця. Мала бере за руку того, хто для неї весь Всесвіт, і радіє, коли він навіть кліпне очима. Лейла не сумнівається ні на хвилину, що її татко одужає. 

Відео дня

Вперше за місяць дихає сам

Є й перші успіхи у лікуванні — днями Богдана відключили від апарату ШВЛ, і він почав самостійно дихати. Хоча, коли отримав тяжке поранення, шансів на життя рідним майже не давали. За плечима — кілька складних операцій, реанімації чотирьох військових госпіталів та лікарень і години очікувань, що буде далі. Попереду — ще довге та тривале лікування і реабілітація за кордоном. І лише ми з вами можемо допомогти Богдану одужати. 

Богдан Тремба народився в Тернополі 26 серпня 1992 року. Навчався у школі №14 на «Східному» та Технічному коледжі. До повномасштабного вторгнення працював менеджером в «Метро». Все життя займався спортом, тайським боксом. Був суддею міжнародного класу у цьому виді спорту. І завжди займав активну патріотичну позицію щодо всього українського. 

У перший день повномасштабного вторгнення пішов у військкомат — попри те, що ніколи не мав військової підготовки і не тримав у руках зброї.

— Йому подзвонив брат із Києва, і сказав, що почалась війна, — згадує дружина Богдана Анна Нетикс-Тремба. — Тоді він зранечку поїхав, закупив продукти і все необхідне для нас із донькою, взяв паспорт і пішов у військкомат. З місяць проходив навчання, після якого його відправили на Запорізький напрямок. Підрозділ розвідки. З перших днів був на нулі. 

Щодня рідні чекали дзвінка чи бодай якоїсь звісточки. Часом божеволіли від хвилювання, коли рідних воїн не виходив на зв’язок днями, а бувало й тижнями. 

… аби застати живим

— 11 жовтня 2024 року Богдан отримав тяжке поранення, — розповіла «20 хвилин» дружина Анна. — Як казали потім побратими, це було пізно ввечері. Мені вже наступного ранку подзвонив командир. Певно, не хотів на ніч говорити, що Богдан поранений і тяжкий. Я одразу взяла квитки і поїхала до нього. 

Дорогою жінці дзвонили медики, питаючи, коли буде. І пояснювали тим, що стан чоловіка критичний. Шансів, аби жив, майже немає, тому варто приїхати чимшвидше, аби застати чоловіка серед живих, згадує дружина.  

— Я вже на місці дізналася, що чимало лікарів не хотіли брати його на операційний стіл, бо казали, що шансів немає взагалі, — згадує дружина. — Його взявся оперувати молодий лікар Раміль Гулієв. Він дуже ризикував, і ви не уявляєте, наскільки ми йому вдячні. І до сьогодні на зв’язку з ним — він так тішиться найменшому прогресу… Раміль Гулієв провів чоловікові дві нейрооперації на головному мозку. 

Мозок Богдана був сильно пошкоджений осколками. П’ять днів він перебував у реанімації у Запоріжжі, потім його евакуювали реанімобілем до Дніпра, де він провів близько тижня. Звідти санавіацією Богдана доправили до військового госпіталю в Києві, а тамтешні медики казали, що чоловіка дуже грамотно і гарно прооперували у Запоріжжі. Тому операцій у столиці не робили, а відправили через п’ять днів поїздом на Львів, згадує дружина. 

— Я дуже дякую побратимам, що вивезли Богдана із поля бою, — каже Анна Нетикс-Тремба. — Ззаду нього пролетів дрон, біля мого чоловіка тоді були двоє побратимів. Один подумав, що Богдан загинув, але товариш Ігор підповз до Богдана і почув, що той хрипить. Відстань, яку найшвидше можна подолати хвилин за 20, командир та інші «пролетіли» за чотири хвилини. Одразу евакуювали до медиків на позиціях, звідти в найближче село. Побачили, що до Дніпра не довезуть, і відправили на Запоріжжя до лікарні. Вони не кинули чоловіка, і я всім дуже вдячна за це. 

Потрібні кошти на реабілітацію

Зараз Богдан Тремба у нейрореанімації Львівського госпіталю. Почав дихати сам, але ще, за словами лікарів, перебуває в комі, бо не виконує команд відкрити очі, порушати пальцями тощо. Дружина, коли поруч, весь час говорить з чоловіком, питає, чи чує її, чи впізнає. І в цей час Богдан подає сигнали очима. Тому Анна впевнена, що Богдан її чує. 

— Розуміємо, що попереду ще довший час лікування і складної реабілітації, яку плануємо за кордоном, — каже дружина Анна. — Поки почали збір коштів, бо розуміємо, що це великі суми, і самі все не потягнемо. 

Анна весь час поруч із чоловіком, як і вісім років тому, відколи познайомилися на роботі. Сім років тому на світ у подружжя з’явилася донечка Лейла, для якої тато — весь Всесвіт. 

— Я пригадую, як Богдан питав у донечки, що їй подарувати на День народження, — згадує Анна. — То мала відповіла, що автомат, бо вона має з татом йти воювати і бити мос.лів. Богдан каже, мовляв, як автомат, ти ж дівчинка. То мала відповіла, — ок, нехай буде рожева. Так, вона повністю татова доця. 

Дівчинка, маючи за приклад тата, активно займається спортом. Знову таки — все для того, аби бути сильною і допомогти батькові боронити Україну. А ще бути поруч весь час, коли одужувати. За словами дружини, мала єдина із родинного оточення, хто ні на секунду не сумнівається в тому, що з татом все буде добре і він стане на ноги. 

І ми з вами можемо допомогти Богдану одужати та твердо стати на ноги, фінансово підтримати родину, і таким чином подякувати воїну-земляку за наш із вами захист. 

Кожна гривня важлива!

Довідка

Реквізити дружини Богдана: 

Нетикс-Тремба Анна.

5457082516934325-Приват Банк

5168757430028656-Приват Банк

4441111061433201-Моно Банк

Контактний тел.: 068-741-00-03 (Анна)

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Джерело