Ветеран ЗСУ з Тернопільщини плете з бісеру стрічкові гердани

Сергій Крисак плете стрічковий гердан. Суспільне Тернопіль

Ветеран ЗСУ Сергій Крисак із Борщева, що на Тернопільщині, після демобілізації захопився бісероплетінням. За пів року він створив десятки стрічкових герданів. Чоловік відтворює автентичні бісерні прикраси, які носили жінки й дівчата регіону, так звані "борщівські язики". Вироби Сергія Крисака є у Швеції, Франції та США.

61-річний Сергій Крисак розповів, що за освітою він столяр, раніше їздив працювати за кордон. З перших днів повномасштабного вторгнення пішов у ЗСУ. Воював на Донецькому напрямку в складі 53-ї окремої механізованої бригади. Чоловік береже прапор, який на згадку підписали його побратими, й подушку з часів військової служби

Прапор, підписаний побратимами, і подушка з часів служби в ЗСУ. Суспільне Тернопіль

Сергій розповів, що, демобілізувавшись, захопився бісероплетінням. За словами його онуки Соломії Грушковської, все почалося з того, що вона запропонувала йому навчитись плести з бісеру нескладні прикраси:

Сергій Крисак із онукою Соломією. Суспільне Тернопіль

"Я прийшла, сказала: "Дідусю, давай я тебе навчу плести з бісеру персні або браслетики". І ми почали вибирати кольори. Я дідусеві показала, як правильну ту нитку вселяти в бісеринки і плести хрестиком".

Сергій Крисак каже: бісероплетіння його заспокоює. Щоб займатися творчістю, він самотужки зробив станок. За його словами, виготовлення однієї прикраси займає декілька днів. Перші гердани створив для дружини, доньки й онуки.

"Зробив Соломійці, і Тетянка захотіла, а потому — Оля".

Чоловік каже, коли вийшов на пенсію, часу стало більше.

"Мені вже 61 рік, це вже і більше, напевно, бо я в паспорт не дивлюся (сміється — прим.) І я собі роблю. Для дитини добре, для жінки добре, для внучки добре. Найголовніше — онучка. Вона прийшла і каже: "Дідусю, хочу отаке". Я взяв і зробив. А потім прийшла і каже: "А ще таке можеш зробити?". Дідусь зробив. І це їй буде на пам’ять", — каже Сергій Крисак.

Ветеран розповідає, що любить створювати щоразу нові візерунки:

"От якесь різне, я його зараз плету, не бачу, що вийде. А вже потім до половини дійду — вже бачу результат, вже якось інакше. Тут намистинки, тут намистинки — і плетеш".

Сергій Крисак створює новий гердан Суспільне Тернопіль

Дружина Сергія Ольга Крисак розповідає: схеми, за якими чоловік створює вироби, малює власноруч. Деякі візерунки перемальовує зі старих вишиванок. Особлива прикраса для неї — це "борщівський язик" (бісерна прикраса, яка складається зі стрічкового гердана, до якого доплетені торочки з бісеру чи склярусу — намистин у вигляді трубочок — прим.), каже жінка.

"Стрічковий гердан, або, як ми [тепер] кажемо, "чокер", — це стародавня українська прикраса. Але ще є стрічковий гердан–"борщівський язик". Він притаманний нашому краю, який славиться борщівською вишитою сорочкою, і до неї робили отаку прикрасу. Вона є такої форми і ще буває цей язик трикутної форми (коли торочки з бісеру поступово роблять довшими до середини виробу — прим.)", — розповіла Ольга Крисак.

Другий гердан зверху — прикраса, зроблена для доньки. Другий знизу (червоно-біло-чорний) — гердан дружини. Суспільне Тернопіль

Бісерні вироби Сергія Крисака Суспільне Тернопіль

Зроблений чоловіком гердан, розповідає Ольга, вона вважає своїм оберегом. Має прикрасу від батька і донька Тетяна Грушковська. Розповідає, що у прикрасі відтворений візерунок із її борщівської вишитої сорочки.

Сергій Крисак із дружиною Ольгою, донькою Тетяною і онукою Соломією. Суспільне Тернопіль

Тетяна Грушковська розповідає: створила для батька сторінку в Інстаграмі, на яку за місяць підписалось 3,5 тисячі користувачів. Вироби Сергія Крисака вже є за кордоном: у Швеції, Франції та США. Один із герданів він відправив на благодійний аукціон зі збору коштів для допомоги військовим. Чоловік каже, планує навчитись робити також силянки.