Війна завадила Ярі регулярно бачити рідних, тому він прагне Перемоги в першу чергу задля того, щоб зустрітися з ними. Тому розповідає про власний шлях задля мотивації інших
Після року навчання в університеті він вирішив стати військовослужбовцем і вступив до сержантської школи. У 2020 році розпочав навчання, яке скоротилось через повномасштабну війну.
«Ми вийшли на службу на три місяці раніше. Фактично провчилися із двох років лише півтора», – ділиться спогадами Яра.
Після випуску його направили до Тернопільської артбригади, де він отримав звання молодшого сержанта і підписав контракт на п’ять років. Основним завданням хлопця є керування екіпажем, спеціалізованим на дронах: “Mavik”, “Matrice” та “Лелека 100”. Зазвичай його підрозділ використовує ті ж дрони для виявлення ворожої артилерії. Під час однієї з гарячих битв під Роботиним Яра отримав поранення.
«Ми вирушали на позицію зранку, мені побратим передав по рації, що в нашому напрямку — FPV-дрон. Я зупинив машину і ми розбіглися навсібіч. Це була попередньо узгоджена дія, щоб відвернути увагу оператора ворожого дрону. Дрон впав неподалік — за три метри від мене, осколок поцілив у його ногу, але в ту мить болю не відчув. Нога заніміла, я не розумів. Мене цікавив більше особовий склад, спитав, як вони: все добре, слава Богу, обдивився машину, машина в осколках, ми перевірили, чи може їхати, колесо було пробите. І лиш тоді відчув, що форма наче мокра, побачив, що це — кров, наклав собі турнікет і передав по рації: «Я — 300, їдемо в зворотньому напрямку!». Далі мене відвезли на пункт у машині з пробитим радіатором, стан її був критичний, тож одночасно зі мною відправили «на ремонт». У шпиталі пробув всього тиждень. Рана почала затягуватися, і вже за три дні я зміг повернутись в стрій”, – згадує історію Яра, стверджуючи, що екіпажу тоді дуже пощастило.
Незважаючи на труднощі, його колектив залишається оптимістичним і дружнім. Також важливою мотивацією до Перемоги військовий називає кохання. Їхнє з дівчиною на ім’я Вікторія відбулось вже під час війни, та вони разом уже майже рік.
“Ми бачимось тільки коли я приїжджаю у відпустку, тоді ми разом 24 на 7. Зараз я мрію якнайшвидше закінчити війну і перемогти, щоб мати час на інші мрії”, – розповідає Яра з ніжністю.
За неабияку відданість та майстерність на фронті він нагороджений Золотим Хрестом від Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного.
