Ворожий шахед влучив у п’ятиповерхівку на вул. Чубинського і вбила 45-річного батька двох дітей Віталія Ременця. Житло родини згоріло вщент. Вижила дружина, прикриваючи власним тілом молодшу донечку Веронічку. Загинув разом із господарем ще один член сім’ї лабрадор Боні… Ми можемо підтримати родину — реквізити у довідці. «Коли ми всі разом, байдуже де — на кухні, в безкінечних мандрах чи у горах — і з нами наша Боні, в якої було найкраще собаче життя — оце ті моменти абсолютного щастя… — 20-річна Аліна Ременець на секунду зупинила розмову, коли розмовляла із журналісткою. — Цього вже ніколи не буде. Так, буде інше, нове… Татка не повернеш. І ми вже ніколи не будемо такими, як до 2 грудня…» Аліна, старша донька подружжя, напередодні дев’ятин за татом відсвяткувала 20-річчя. Замість яскравого й радісного свята — гіркота і біль. А ще море тепла, з яким дівчина згадує про тата, Боні і всю родину. Цим дівчина поділилася із «20 хвилин». Відео дня 2 грудня 2024 р. — дата, яка назавжди розділила їхнє життя, як каже Аліна, на «до» та «після». Всі у родині Ременець були завжди надто сімейними, каже старша донька. Рідні, друзі, колеги — так, це все теж було. Але їм дуже комфортно і затишно було, коли проводили час разом. — До моменту, як я переїхала до Львова, де зараз навчаюся на третьому курсі Львівського державного університету ім. Івана Франка, дуже цінними і тоді буденними були наші спільні ранки і вечори, — згадує Аліна Ременець. — Ми разом проводили багато часу і нам було комфортно у цьому. Були й родинні традиції — ми часто учотирьох переглядали фільми, переважно це були комедії. Щонеділі йшли до церкви, дорогою вигулюючи Боні. Собака бувала на службі у церкві частіше, аніж я, відколи поїхала до Львова (вперше за всю розмову Аліна щиро розсміялася — прим. авт.). Родина любила подорожувати і особливо їм подобалися гори. Ночували зазвичай у наметах, адже Боні супроводжувала сім’ю у всіх мандрах, і таке розміщення було прийнятним для всіх. Готували вечерю, татко брав до рук гітару і співали досхочу біля вогнища. — Ми одного разу поїхали з Боні на море — і зрозуміли, що це не наше, — розповіла «20 хвилин» Аліна Ременець. — Клімат інший, пісок, спекотно, і Боні це не підходило, а вона була повноцінним членом сім’ї. Відтоді лише гори. Або природа на Тернопільщині. Боні з нами і Говерлу підкорила, дійшла від підніжжя і до Несамовитого. Крута собака, в неї було чудове життя. Аліна згадує, як вступала до університету Львова, то всією родиною відвезли документи, потім всі були разом, коли дівчина заселялися і обживалася на новому місці. А коли доводилося розлучатися, приїжджали на вокзал зустрічати і випроводжати. — Моменти абсолютного щастя, питаєте… — Аліна на мить задумалася. — Коли ми разом. Такі емоції і гарно на душі… У подорожах, коли разом співали. Ми співуча родина. Перші два роки повномасштабного вторгнення тато не брав до рук гітару, вважав це неприйнятним. А я грала фортепіано, любила сісти за інструмент, коли немає світла. Співають у нас всі: татко, мама, я і сестричка. Співали… У родинному архіві збереглося мало відео чи аудіоспогадів з родинним співом. Знімати в такі моменти — тоді це здавалося зайвим і недоречним. А зараз ті кількасекундні відео — на вагу золота. — Найпопулярнішою в репертуарі тата була «Вона» Плач Єремії, — згадує Аліна Ременець. — Так і уявляю: намет, вогнище, гори, гітара і — «Вона»… На Дністрі, згадую, співали «Під Львівським замком». А зараз найбільше чіпляє пісня, яку тато написав мамі. Вони майже ніколи не розлучалися, а тут вона приїхала зі мною на два дні до Львова. Вночі, коли ми сиділи разом, тато відправив мамі голосове повідомлення з піснею, яку сам написав, присвятивши їй. І сам акомпанував собі на гітарі… Віталій Ременець закінчив політехнічний інститут, зараз ТНТУ. Спочатку працював на будівництві, потім на тернопільській фармацевтичній фабриці, разом із дружиною трудились певний час у крамниці «Жук», а останнім місцем роботи батька була «Українська лотерея» — робота в офісі, але яка вимагала й частих поїздок. — Мені завжди здавалося, що не існує того, чого він зробити не вміє — у нас ніколи вдома не було якихось майстрів, все він своїми руками вмів полагодити, відремонтувати. Машину теж, як не було серйозних поломок. Поміняти електропроводку, поставити паркан, будь-яка робота в селі, на городі — все йому під силу. Дуже любив займатися рослинами. Коли мамі поставили онкодіагноз, тато почав займатися травами, прочитав безліч книг з цього приводу, мав багато записів про різні види рослин. Так збирав їх і заварював мамі спеціальні чаї. Згадую, як ми їздили по всій Тернопільщині у пошуках спеціального дерева. Подружжя часто, прихопивши із собою Боні, вирушали в ліс на тихе полювання. Навіть коли знали, що грибів зараз немає — для батьків були важливими ці прогулянки, згадує донька. — Коли все сталося (приліт, 2 грудня — прим. авт.), я не спала, у Львові готувалася до іспитів з одногрупником, — згадує Аліна Ременець. — Дзвонить невідомий номер, я взяла слухавку, і почула страшний крик. Навіть одразу не зрозуміла, що це мама дзвонить… Почула: «Татка більше немає…». Я не пам’ятаю, що було далі. Тільки знала, що я не хочу цього далі слухати, бо більше не можу цього чути… Разом із хлопцем, теж Віталієм, вночі збирали Аліну у дорогу. Дівчина зателефонувала в деканат, попередила, що на іспиті її не буде. Зранку була вже у рідному Тернополі, аби пошвидше зустрітися із мамою і сестричкою. В голові крутилося єдине, що родина завжди, коли лунала тривога, переходила в коридор, за правилами двох стін. Що зараз пішло не так?! Мама потім розповідала Аліні, що й сама не спала. Коли побачила на екрані, що летить в бік Тернополя, пішла будити молодшу доньку. І вона, і Віталій чули шум за вікном. Тато сказав, мовляв, збираємося швидко. Не встигли. Приліт, жінка накрила собою Веронічку. Вже невдовзі пішла до чоловіка і тоді побачила, що і він, і Боні загинули. Жінка вхопила молодшу доньку за руку і вибігла з будинку. Дорогою набрала старшу доньку з телефону сусідів — власні залишилися у квартирі, куди влучило. — Коли я доїжджала до Тернополя, мама була в лікарні, її капали, сестричка у рідних, — згадує Аліна Ременець. — Згодом виникло дуже багато організаційних моментів. Зібрали волю в кулак. Це просто потрібно було комусь робити. Дівчина згадує, як щойно приїхала до Тернополя, попросила подивитися на квартиру. Там вже були дідусь і мамині подруги — намагалися відшукати бодай щось, що вціліло. Там були і ювілейні прикраси, які батьки планували подарувати доньці на 20-річний ювілей. Рекомендує Переживемо: реакція соцмереж на ситуацію зі світлом у Тернополі — До квартири я заходила з дідусем і психологом, там працювали екстрені служби, — згадує дівчина. — В одній з кімнат, вітальні, частково вціліла шафа з документами, фото. Уявляєте, майже всі фото вціліли! Весільні альбоми батьків і світлини, де все наше життя… Кудись їм потім перевезли, але ще не уточнювали, куди саме. З нами їх зараз немає, самі розумієте, вони добряче пахнуть горілим. Я зайшла у свою кімнату, навіть не впізнала її одразу. Здавалося, вона була зовсім іншою, навіть площа змінилася. Стояло обгоріле фортепіано — клавіші у кіптяві. Я сіла і почала співати (відео, на якому Аліна у власному помешканні грає на піаніно потім стало вірусним в Інтернеті — прим. авт.). Мені було важливо тоді почути оту ноту «до»… Забрала на фортепіано вцілілий Кобзар, а їх там було три чи чотири, ще якусь книгу. Це все, що у мене залишилося… Ще в останній приїзд додому Аліна сприймала молодшу сестру як маленьку дівчинку. Тепер, каже, Веронічка різко подорослішала. Всі дівчата цієї родини намагаються триматися, аби не завдавати ще більшого болю одна одній. Мама не сказала жодного слова, що її болять рани, отримані під час прильоту. І жінка дуже старається не плакати, аби цього не бачила маленька. Вдень всі зайняті, а ввечері часом так «накриває», зізнається Аліна. Особливо, коли напередодні маленька сестричка гірко плакала: «Хочу до татка»… Зараз дівчата родини Ременець проживають у квартирі маминої подруги, де кожна має свою кімнату. Скоро мають змінити житло. Міськрада надала їм помешкання на вул. Морозенка, але машина, побита ракетою, у майстрів, а діставатися щоранку на роботу, до школи і відвозити Веронічку до художньої школи далеко і незручно. Тому обрали інше житло, з яким допомогли батьки однокласника Вероніки. «Від нашої сімʼї я хочу щиро подякувати рідним, близьким, знайомим і незнайомцям — кожному, хто був поруч, приділяючи свій час, підтримуючи словами чи коштами, — написала дна власній сторінці в Інстанстаграм Аліна Ременець. — Особлива вдячність міському голові Тернополя Сергію Надалу. Він скоординував організації для швидкої допомоги нашій сімʼї. Управлінню сімʼї, молодіжної політики і зокрема Христині Білінській, окрім величезної регламентної роботи, вона мені подарувала свою книгу «Перспективи української революції», коли дізналась, що моя згоріла разом з усіма іншими, які стояли на піаніно. За особливу відправу панахиди настоятелю церкви МБНП — Віталію Котику, Владиці Теодору і всім священникам. Працівники Street.Prees — це не просто люди з роботи — це величезна родина, яка підтримала мене в перші хвилини біди». — Наша родина втратила найдорожче, — каже Аліна Ременець. — Але ми також побачили, скільки світла є в людях. І це світло допомагає нам жити далі, пам’ятати і цінувати кожен день, кожен добрий вчинок і кожне слово підтримки. Дякуємо маминим подругам, нашій великій родині, друзям і всім небайдужим людям, які стали для нас справжньою опорою в цей складний час. За інформацією міськради, одноразову виплату 15 000 грн отримають власники затоплених квартир. Власники квартир, тимчасово непридатних для проживання, можуть отримати щомісячну компенсація за оренду житла: • однокімнатна квартира — 6 000 грн • двокімнатна квартира — 8 000 грн • трикімнатна квартира — 10 000 грн Власникам квартири, яка найбільше постраждала, є можливість отримувати щомісячну грошову компенсацію за оренду або можливість забезпечення у тимчасовому житлі до відновлення їхньої оселі. Усі роботи з відновлення будуть проведені за кошти міського бюджету максимально оперативно, пообіцяли у міськраді. Попри слова подяки, родина втратила все: квартиру, майно, автомобіль. І їм дуже потрібна наша з вами допомога. Банка https://send.monobank.ua/jar/8ByZgP48jY, Аліна Ременець 4149609024833834, приват, Аліна Ременець. 5168752099816228 (долар) , Іванна Рееменець 5168752099816889 (євро), Іванна Ременець Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
«…росія забрала нашого татка»
— Цього дня росія забрала нашого татка — люблячого батька для мене і молодшої сестрички, чоловіка, який був опорою для мами, друга, який завжди знаходив час та слова підтримки для всіх навколо, — каже Аліна Ременець. — Разом із ним ми втратили не лише людину, яка була нашим світом, а й частину своєї душі. російський шахед зруйнував не лише наш дім, наповнений найтеплішими спогадами, а й забрав життя нашої собачки Боні, яка прожила з нами свої найкращі 10 років життя. Для нас тепер назавжди «татко гуляє з Боні». Ми ніколи не зможемо повернути нашого татка і наше «до», але серед цієї страшної темряви є світло — це ви, люди, які допомогли нам вистояти в ці жахливі дні…
У гори — з наметами і гітарою
Написав пісню дружині
Страшний крик: «Татка більше немає…»
Квартира згоріла, вціліли фото
Виплати постраждалим
Довідка
Через відсутність кворуму засідання перенесли. Сесія Тернопільської обласної ради щодо приміщення мистецького коледжу на
Слідів насильницької смерті на тілі не виявили. Знайшли зниклого безвісти 57-річного чоловіка, який ще
Боротьбу із незаконними вивісками на вулицях облцентру продовжують у Тернополі. Як повідомили у міській раді, ще
Рятувальники допомогли тернополянці, яка опинилася заблокованою у своєму житлі. Як повідомили у ДСНС, 10 грудня
Станом на 9 годину 11 грудня проїзд дорогами державного значення області забезпечений у повній
До Кременецького краєзнавчого музею передали цікаві, унікальні експонати. Вишиванка, чорнильна ручка, печатка, документи, посмертна
Рятувальники ДСНС Тернопільської області повідомили про трагічний випадок у селі Ниркові, де внаслідок гіпотермії
Набув чинності спільний наказ Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) та Міністерства внутрішніх справ (МВС) від
У Тернополі відбудеться спеціалізований тренінг з тактичної медицини. Організовують захід на базі Дому Ветерана.
На початку листопада у Тернопільській області розгорівся скандал на базі спецшколи для дітей у
90-річний ювілей відсвяткував житель села Чорнокінецька Воля Омелян Степанович Дяк. З нагоди такої поважної
Прикордонники виявили та затримали трьох ухилянтів, які через Тису намагалися дістатися сусідньої Румунії. “Втікачами
На кордоні з Польщею виявили незадекларований товар, який прямував в Тернопіль. «Яблучні» гаджети виявили
Зміни щодо оцінки придатності до військової служби: що потрібно знати військовозобов’язаним на Тернопільщині. “Згідно
На бульв. Симона Петлюри, 10 відкрили меморіальну дошку на честь загиблого військовослужбовця, тернополянина Сергія
Представники європейської бізнес-спільноти відвідали Тернопіль для обговорення потенційних інвестиційних проєктів. Директор центрів Steinbeis у
В середу, 11 грудня на Тернопільщині прогнозується застосування погодинних вимкнень. Відповідно до попередніх розпоряджень
Тернополянка Каріне Айрапетян стала срібною призеркою чемпіонату Азії серед еліти жінок у вазі до
Правоохоронці розшукують 33-річного мешканця села Іванків Чортківського району Поважного Михайла Івановича. Про розшук повідомляють в
За роки вчительської праці Людмила Йосипівна виховала не одне покоління учнів Вічна пам’ять! Зі