За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Тернополянка Інна Шинкевич. Інна Шинкевич
Від початку повномасштабної війни спільнота українців у Північній Ірландії відправила в Україну вісім карет швидкої допомоги. Українці також організовують мітинги в Белфасті на підтримку війська. Допомагає збирати гроші для ЗСУ й жителька Тернополя Інна Шинкевич. У квітні 2022 року жінка разом із дітьми переїхала до Північної Ірландії, де долучилася до волонтерського руху.
Окрім автомобілів, українці також відправляли гуманітарну допомогу та організовували мітинги, на яких закликали допомогти українському війську. Серед волонтерів — жителька Тернополя Інна Шинкевич. У перші місяці повномасштабної війни вона разом із двома доньками переїхала до Північної Ірландії. Жінка розповіла, що там приєдналася до спільноти українців, аби мати змогу допомагати Збройним силам.
"2022-й і перша половина 2023 року — це була допомога переважно переселенцям. Коли більш-менш потік переселенців зменшився, громади почали спрямовувати зусилля на гуманітарну допомогу українцям в Україні. Збирали ліки, речі. Коли ми почали виходити на мітинги й збирати пожертви, тоді вже закуповували машини. Відправляли їх на лінію фронту для гуманітарних потреб, для перевезення людей, поранених у безпечні місця", — говорить волонтерка.
Інна Шинкевич передає допомогу ЗСУ. Інна Шинкевич
Інна повідомила, що у Північній Ірландії брала участь у мітингах, які проводили для того, щоб привернути увагу місцевих жителів до війни в Україні. Також метою таких акцій був збір грошей на відправку автомобілів та гуманітарної допомоги в Україну.
"У 2022, 2023 та на початку 2024 року ми намагалися робити мітинг як мінімум два-три рази на рік. Українці завжди долучалися. Він завжди відбувався у Белфасті, на головній центральній площі, біля органів міського самоврядування. Деколи робили пробіги, йшли через місто з плакатами та гучномовцями, щоб нагадати, що війна не закінчилася. Бо вони цього не бачать по телебаченню, не чують по радіо. Їм здається, що вже все, війна закінчилась і все добре".
Акції на підтримку України. Інна Шинкевич
За словами Інни, у спільноті вона займається організацією благодійних заходів і збором грошей. Одним із таких заходів була виставка вишиванок. Інна розповіла, як реагували на неї місцеві жителі:
"Коли я вирішила організувати цю виставку, то хотіла показати, що ми не лише сучасні, а й маємо глибоке коріння. Вони були здивовані, що у XXI столітті ми продовжуємо плекати й зберігати традиції та передавати їх".
Благодійні заходи. Інна Шинкевич
Жінка займається волонтерством із перших днів повномасштабної війни.
"З другої половини дня почали в Тернополі створюватися волонтерські групи, бо стало відомо, що приїжджатимуть біженці, і їм потрібно було виділити місця. Створилася така невеличка група. Я написала в чат: "Я вмію шити машинкою найпростіші речі". Приїхала людина, привезла мені швейну машинку, і ми перешивали двоспальні комплекти білизни на односпальні й віддавали у 18-ту та 10-ту школи, де жили переселенці. А вже пізніше я шила устілки для хлопців".
Інна Шинкевич. Суспільне Тернопіль
Інна каже, що її чоловік одразу вирішив стати на захист України:
"Чоловік пішов відразу. Десь на другий день він прийшов, нічого мене не питав, просто поставив перед фактом, що записався добровольцем. Але це не було для мене шоком. У мене було відчуття, що так і має бути. Все правильно. Я відчувала тоді дуже велику гордість, що наші ідеали, бачення світу в таких речах збігаються".
Також у перші місяці повномасштабної війни жінка приєдналася до волонтерського руху, який згодом став благодійним фондом "Материнська сила України". За три роки фондові вдалося передати дві карети швидкої допомоги та 35 позашляховиків на потреби українських бійців.
Волонтерська допомога. Інна Шинкевич
"Материнською силою України" ми робимо дуже багато, бо потреби є завжди. Наразі наш останній збір — це павербанки, ліки, протеїнові батончики, у них завжди є потреба. А перед тим ми закрили збір на мотоцикл. Переважно передаємо машини, але виявилося, що машина може бути дуже легкою ціллю".
"На цій Алеї слави вшановані бійці і з 24-ї бригади, і з взводу, де служив мій чоловік, взводу, якому ми допомагаємо фондом "Материнська сила України". Андрій Мельник — побратим мого чоловіка, який трагічно загинув у грудні. Я не знала його особисто, але звістка про його смерть стала шокуючою для багатьох. Його знали як добру, відважну людину", — розповіла волонтерка.
Інна Шинкевич на Алеї слави. Суспільне Тернопіль
Інна говорить, що хоч зараз живе у Північній Ірландії й додому приїжджає нечасто, та своє майбутнє і майбутнє дітей бачить в Україні:
"Мрія зараз одна — щоб завершилася війна, Україна стала сильною, незалежною. Щоб діти повернулися в Україну, розбудовували її й жили у вільній державі".
