Рідні просять підтримати петиції про присвоєння звання Героя України братам Ушкевичам з Тернопільщини

Рідні просять підтримати петиції про присвоєння звання Героя України братам Ушкевичам з Тернопільщини

  • Брати з Тернопільщини Сергій і Андрій Ушкевичі служили в одному військовому підрозділі і віддали свої життя за волю України і за кожного з нас. Сергій загинув в бою 17 липня 2022 року, а Андрій загинув під час бойового завдання 3 листопада 2022 року.
  • На сайті електронних петицій триває збір підписів до про присвоєння відважним захисникам почесного звання Героя України (посмертно).

Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України Сергію Ушкевичу  — стрільцю-снайперу військової частини А0501 у складі ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка — йдеться в петиції №22/232466-еп.

Станом на 18 жовтня її підтримали майже 11 тисяч громадян. До кінця збору підписів залишається 32 дні.

Рідні просять підтримати петиції про присвоєння звання Героя України братам Ушкевичам з Тернопільщини

Відео дня

— Пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, стрільцю-снайперу військової частини А0501 у складі ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка, Ушкевичу Сергію Володимировичу.

Сергію було 27 років. Загинув в бою 17 липня 2022 року, не даючи клятому ворогу просунутись на Харків. Бій прийняв, перебуваючи на позиції, і не дав кроку назад перед страхом смерті.
Мужньо брав участь в боях за Бучу, Ірпінь, Стоянку, Капітанівку, Ворзель, Житомирську трасу у складі 354-го полку «Десна». Побратими розповідають, що навіть мав бути нагороджений відзнакою «За мужність», але відмовився. Зі скромності вважав, що ще не час, бо так мало служив у лавах Збройних сил України.

Сергій народився 17 березня 1995 року. Вчився в Озернянській школі. Старші люди ніжно згадують про нього: «золота дитина». Йому навіть побратими дали військове псевдо Золотий. Вірний, веселий друг, душа компанії! Брат, побратим! Син! Щира, добра посмішка завжди, — написала в петиції Марія Ушкевич.

Після боїв на Київщині став військовим інструктором зі стрілецької справи у 169 Навчальному Центрі «Десна» ім. князя Ярослава Мудрого. А згодом тримав рубежі на Харківському напрямку у складі 92 ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка разом із рідним братом Ушкевичем Андрієм Володимировичем. Наші воїни-титани мужньо захищали Україну до останнього подиху!

Сергій від малечку любив спорт і танцювальне мистецтво. Займався брейк-дансом. Після 9-го класу навчався в Дубенському фаховому коледжі культури і мистецтв на спеціальності хореографія. Потім продовжив навчання у Київській муніципальній академії естрадного та циркового мистецтв. Став еквілібристом. Працював у столичній цирковій групі. Зі своїм творчим колективом їздив з виступами у Хорватію, Словенію, Туреччину. 

Війна… Він не злякався. Відразу став на захист України проти російського окупанта з мордору. Додому рідним говорив: «Не приїду, бо йду на тренування. Не переживайте, я в спортзал». Сергій ще й гарно малював. Вдосконалював свій талант художника у Тернополі, коли був школярем. Залишив про себе пам’ять у малюнках для озернянської малечі. Саме він розмалював кілька дитячих павільйонів в Озернянському дитсадку…

Пам’ять про Сергія Ушкевича вічна! Він – приклад козацької мужності і героїзму. Тепер серед небесного воїнства. Серед побратимів, що віддали життя за Україну. Серед ангелів-захисників Українського народу. Позивний Золотий…
Ми ніколи не забудемо, що ціна за свободу — смерть найкращих синів України!

До останнього подиху був вірним своїм побратимам та державі

Петицію №22/232434-еп про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України Андрію Ушкевичу — стрільцю-помічнику гранатометника військової частини А0501 у складі ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка наразі підтримали понад 11 тисяч громадян. До кінця збору підписів залишається 30 днів.

Рідні просять підтримати петиції про присвоєння звання Героя України братам Ушкевичам з Тернопільщини

— Пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, стрільцю-помічнику гранатометника 3 механізованого віділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А0501 у складі ОМБр ім. кошового отамана Івана Сірка, Ушкевичу Андрію Володимировичу (19.06.1986 р.)

Перед тим, як піти в ЗСУ, у лютому-березні Андрій возив волонтерську допомогу на Житомирщину та Київщину. Їздив по дорогах, куди цілився ворожий танк. На зворотнім шляху додому на Тернопільщину вивозив людей у безпечні регіони.

Коли ворог відступив з півночі України, Андрій приєднався до військового підрозділу брата — Ушкевича Сергія, щоб бути з ним пліч-о-пліч. Разом брати брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій.

Жив цікавим і насиченим життям. Повсякчас готовий прийти на поміч, підставити плече, взяти відповідальність на себе. Був шляхетним, порядним, розсудливим, небайдужим і понад усе прагнув справедливості. Патріот ще з поколінь, сміливець, волелюб і відчайдух. Він ніколи не шукав легких шляхів. Завше перший там, де найважче. Ризикував і не мав страху. Хай за що б не брався, доводив до кінця. Навіть, якщо це було на межі можливостей. Андрій відважно виконав свій обов’язок громадянина України. До останнього подиху був вірним своїм побратимам та державі. Перебуваючи завжди у зонах активних бойових дій, він ніколи не скаржився, що йому важко, навпаки старався підтримувати усіх, переконуючи, що все буде добре.

Під час військової служби отримав два бойові поранення-контузії. Мав часткову втрату слуху, але продовжував воювати у лавах Збройних Сил України!

Андрій Ушкевич загинув 3 листопада 2022 року від отриманих вибухових поранень, несумісних з життям, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Андріївка Сватівського району Луганської області. Йому було 36 років.

— Я пишаюсь своїм чоловіком, а доньки – своїм батьком-Героєм. Батьком з великої літери. Андрій усе віддав за нас із вами, за вільну Україну та мир, віддав своє життя, маючи ще стільки планів та нездійснених мрій. Він не вважав себе героєм, але загинув як Герой, поклавши своє життя на вівтар української незалежності. Вічна Тобі памʼять і шана, кращий з кращих, наш Воїне ГЕРОЮ!!! — написала в петиції Ірина Ушкевич.
Ушкевич Андрій Володимирович — Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду – Герой України (посмертно).
Уклін та шана Герою. Вічна пам’ять. Слава Україні!

Довідка №22/232434-еп №22/232466-еп

 

Читайте також:

Батьки хоронять вже другого сина-Героя. Тернопільщина прощається з Андрієм Ушкевичем

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Джерело

Новини Тернополя