Працювала на весь світ: у мережі показали світлини 249-річної давності тютюнової фабрики у Монастириськах (фото)

На початку 18 століття Монастириська перетворилися на важливий торгово-економічний центр.  

 

Була сформована ринкова площа.

Розвивалися ремісничі цехи ковалів, шевців і пекарів, створювалися купецькі спілки.

Збіжжя та худобу збували до Австрії та Німеччини.

“1777 р. була заснована (за іншими даними – у 1797 р.) Державна фабрика тютюну і сигарет. Вона значною мірою спричинилася до збагачення Монастириськ та поліпшення добробуту його жителів. При прийманні на роботу на фабрику перевагою користувалися місцеві жителі та селяни з навколишніх сіл.
У 1778 р. в Австрії була введена монополія на тютюн: право на його вирощування, переробку і торгівлю мала тільки держава”, йдеться у дописі спільноти “Мандрівка Старим Кордоном”.

Як свідчить “Географічний словник” (Варшава, 1885), на фабриці взимку працювали 800 робітників, а влітку – 500, переважно жінок.

У 1867 р. тютюн постачали 7686 приватних господарств, які вирощували його на 1042 морґах.

Однак через три роки, внаслідок економічної кризи, тютюн продовжували постачати лише 4290 господарств, що засівали 519 морґів.

У 1812 р., під час війни Франції з Росією, тютюнову фабрику перебазували до м. Снятин.

Разом із обладнанням перевели обслуговуючий персонал – 436 осіб. Росія залишила Східну Галичину через три роки, але фабрику в Монастириськах відновили лише в 1849–1850 рр.

У 1870 р. число господарів навколишніх сіл, які вирощували тютюн, становило 4290 осіб, а посівна площа – 519 морґів.

Селяни через посередників поставляли на фабрику 4296 ц. місцевого тютюнового листя.

Крім того, фабрика отримувала закордонну сировину з Угорщини, Туреччини й Америки.

Згодом держава відмовилася від послуг посередників, які закупляли тютюн за низькими цінами, а продавали – за високими.

У 1901 р. при фабриці була відкрита бібліотека. У 1904 р. побудовано новий триповерховий фабричний корпус.

“1897 р. при фабриці засновано Інститут для нагляду за вирощуванням тютюну (нині – Науково-дослідна станція). Впроваджено премії за підготовку кращого сорту тютюну-сирцю. Фабрика мала парову турбіну потужністю чотири кінські сили і три різальні машини, що переробляли 50 ц. тютюну щоденно. Перед Першою світовою війною на тютюновій фабриці працювали 1114 осіб, у т. ч. 229 чоловіків і 885 жінок”, наголошують у спільноті. 

 

 

 

Джерело

Новини Тернополя