Колишній начальник Тернопільської державної податкової інспекції Євген Воробець отримав 5 років позбавлення волі за тяжкий злочин, однак призначеного покарання у колонії не відбував.
Крапку у багаторічній справі 11 червня 2026 року поставив Верховний Суд, залишивши без змін рішення Тернопільського апеляційного суду.
Спочатку — шість років із конфіскацією
17 квітня 2024 року Тернопільський міськрайонний суд визнав Євгена Воробця винним за ч. 3 ст. 189 КК України — вимагання — та призначив йому 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Його сина Василя Воробця за цією ж статтею засудили до 5 років 6 місяців із конфіскацією.
Вирок ухвалив суддя Тернопільського міськрайонного суду Олександр Дуда.
Євген Воробець наполягає, що ще під час розгляду справи пояснював: конфлікт виник через нестачу майна на підприємстві його сина.
«Я просив суддю: розберіться. Просив прокурора: розберіться. Але мене ніхто не чув. Таке відчуття було, що гра йде в одні ворота», — розповідає Євген Воробець.
Апеляція змінила статтю, але не виправдала
28 квітня 2025 року Тернопільський апеляційний суд змінив кваліфікацію дій Євгена та Василя Воробців.
Суд дійшов висновку, що не доведено їхнього прямого умислу на заволодіння чужими коштами з корисливих мотивів. Натомість матеріали справи підтверджували наявність конфлікту через виявлену на ТОВ «СхідЗахід» нестачу товарно-матеріальних цінностей.
Дії Воробців перекваліфікували з вимагання на ч. 3 ст. 355 КК України — примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань.
Євгену Воробцю призначили 5 років позбавлення волі, Василю — 4 роки 6 місяців.
Водночас на підставі ст. 75 КК України обох звільнили від реального відбування покарання, встановивши дворічний іспитовий строк.
Таким чином, Воробців не виправдали: вони залишилися засудженими за інший злочин. Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що ч. 3 ст. 355 у цій справі належить до тяжких злочинів.
Верховний Суд залишив рішення без змін
11 червня 2026 року Верховний Суд відхилив касаційні скарги засуджених, потерпілого та прокурора.
Остаточним залишився результат: Євген Воробець — 5 років позбавлення волі за ч. 3 ст. 355 КК України із застосуванням ст. 75 КК України.
«Якби апеляція не розібралася, якби Верховний Суд не розібрався, то за що ми мали сидіти?» — говорить Воробець.
При цьому Верховний Суд наголосив: встановлення того, чи справді потерпілий вчинив протиправні дії, які спричинили нестачу, не було предметом доказування у цьому провадженні.
Два роки випробування завершилися менш ніж за рік після апеляції
Окремої уваги заслуговує обчислення іспитового строку.
Статтю 75 КК України щодо Воробців уперше застосував апеляційний суд 28 квітня 2025 року. До цього вирок передбачав реальне позбавлення волі.
Євгена Воробця поставили на облік органу пробації 27 травня 2025 року.
Однак іспитовий строк фактично рахували від вироку першої інстанції, ухваленого ще у квітні 2024 року. В аналогічній ухвалі щодо Василя Воробця орган пробації прямо вказував, що дворічний строк закінчився 16 квітня 2026 року.
Виникає питання: чому дворічне випробування, призначене лише у квітні 2025 року, вже у 2026 році визнали завершеним?
Однозначно стверджувати, що строк обов’язково мав обчислюватися саме від рішення апеляції, без окремої правової оцінки некоректно. Проте якби два роки рахували від 28 квітня 2025 року, вони завершилися б лише у квітні 2027-го.
Через п’ять днів після Верховного Суду — звільнення від покарання
11 червня 2026 року Верховний Суд поставив остаточну крапку у касаційному розгляді.
А вже 16 червня Тернопільський міськрайонний суд задовольнив подання пробації та звільнив Євгена Воробця від призначеного п’ятирічного покарання у зв’язку із закінченням іспитового строку.
Суд врахував, що засуджений виконував покладені на нього обов’язки, з’являвся на реєстрацію та позитивно характеризувався.
У результаті Євген Воробець, якому остаточно призначили 5 років позбавлення волі за тяжкий злочин, цього покарання у колонії не відбував.
Тепер Воробець має претензії до судді та прокурора
Після завершення справи Євген Воробець заявляє про намір домагатися оцінки дій судді першої інстанції Олександра Дуди та прокурора Тернопільської обласної прокуратури Богдана Ясеника.
«Я просив суддю: розберіться. Просив прокурора: розберіться. Але мене ніхто не чув», — говорить Воробець.
Сторона захисту вважає, що під час первинного розгляду не було належно враховано обставини майнового конфлікту. Водночас сама зміна вироку судами вищих інстанцій не свідчить автоматично про порушення з боку судді чи прокурора — таку оцінку можуть дати лише відповідні компетентні органи.
Таким чином, справа завершилася не виправданням Євгена Воробця, а перекваліфікацією злочину: з шести років із конфіскацією за вимагання — до п’яти років позбавлення волі за ч. 3 ст. 355 КК України, застосування ст. 75 та фактичного невідбування призначеного строку в колонії.
