За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Вікторія Герасимюк. Вікторія Герасимюк
Вікторія Герасимюк — заступниця з психологічної підтримки командира батальйону безпілотних систем 78-ї окремої десантно-штурмової бригади. У 18 років жителка Тернопільщини підписала свій перший контракт із ЗСУ і за 10 років пройшла шлях від солдатки до офіцерки-психологині.
Про це жінка розповіла кореспондентам Суспільного.
Захисниця родом із села Карначівка Збаразької міської громади. Жінка говорить, що повʼязати своє життя з військовою справою вирішила ще в дитинстві, коли брала участь у вишколах Всеукраїнської організації "Тризуб".
"В 13 років я потрапила на свій перший вишкіл, який проводився на той час в Тернопільській області. Дівчат тоді було дуже-дуже мало, але всі, як і я, були максимально зацікавлені. А у 15 років я побувала на Майдані під час Революції Гідності, бачила, як створювався "Правий Сектор". Я недовго там пробула, але це мене ще більше мотивувало стати військовою в майбутньому".
Ще школяркою Вікторія зацікавилася тактичною медициною, пройшла курс навчання і стала інструктором. Жінка розповіла, що одразу після закінчення школи вперше прийшла до Лановецького військового комісаріату.
"Яка там армія? Мені тоді культурно відмовили. Ну, знаєте, коли така дівчинка приходить, їй 17 років, 156 сантиметрів зростом і вага там така, що вітром здуває".
За два тижні до свого повноліття Вікторія Герасимюк спробувала знову і отримала згоду.
"Майор мене спитав, чи я готова їхати в навчальний центр. Я кажу, що, звичайно, готова. Питає мене, де я хочу проходити службу. Я відповіла, що у 80 бригаді. Це тоді ще були повітряно-десантні війська. Він такі великі очі зробив і каже: "А ти розумієш, що там треба буде з парашутом стрибати?". Але я і до того була готова".
Перші стрибки з парашутом. Вікторія Герасимюк
Мама спочатку не підтримала ініціативу доньки, але пізніше прийняла її вибір, розповіла військова. До автобуса, який їхав до навчального центру, дівчину проводжав її батько.
"Я перший раз взагалі за все своє життя побачила в мого батька сльози на очах", — говорить Вікторія Герасимюк.
Після навчання, з 2017 по 2020 рік, вона проходила службу у складі 80-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ.
"Мене взагалі спочатку не сприймали як військову, тому що я на той час була досить такою тендітною, але дівчинкою з максимально міцним характером. Я та людина, яка завжди буде відстоювати свої цінності, свої кордони, в першу чергу. Це має бути повага. Спочатку було досить важко, але коли ти працюєш з хлопцями на одному рівні, тебе починають сприймати зовсім по-іншому", — розповіла офіцерка.
Екзамен на маруновий берет ДШВ. Вікторія Герасимюк
За три роки Вікторія Герасимюк стала командиркою відділення, а потім тимчасово виконувала обов'язки головної сержантки взводу. Розповіла, що періодично їздила на Донбас і виконувала небойові завдання у складі взводу забезпечення:
"Тоді я захотіла розвиватися, мені було мало сержантської посади. У 2019 році я вступила в Тернопільський національний економічний університет на юридичний факультет. А у 2020 році вирішила одночасно здобувати ще одну професію — я стала студенткою Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові на факультеті морально-психологічного забезпечення".
Вікторія та її пес Арні. Вікторія Герасимюк
У кінці лютого 2022 року Вікторію Герасимюк разом з іншими студентами академії відправили на полігон, щоб підготувати до виконання бойових завдань на Київщині.
"Після тренування ми всі групами мали поїхати в Київ, але вище керівництво вирішило хлопців наших всіх забрати, а дівчат залишити. Ми з дівчатами підняли практично всю академію на вуха. Навіть зверталися на гарячу лінію Міністерства оборони, писали їм листа. І керівництво вирішило нас назад забрати до Львова і поставити на зенітно-ракетні установки, які призначені для повітряних цілей", — розповіла жінка.
У 2024 році, після закінчення академії, Вікторія Герасимюк кілька місяців проходила службу на Харківщині у складі 77-ї окремої аеромобільної десантно-штурмової бригади.
"Пішла я на посаду взагалі офіцерки-психологині, хоча я не навчалася на психолога. Морально-психологічне забезпечення і психологія — це трошки різні напрями, але в ЗСУ не бачать різниці між цим".
Вікторія Герасимюк. Вікторія Герасимюк
Після переведення до 78-го окремого десантно-штурмового полку військова отримала посаду заступниці командира роти вогневої підтримки.
"Це теж підтримка морально-психологічного стану особового складу. Якщо людина довго перебуває на позиціях у постійній бойовій обстановці, то це досить сильно впливає на її психіку. Я була для хлопців, як то кажуть, інколи як мама, яка може пожаліти, вислухати і підтримати. Хтось боїться, у когось взагалі починається паніка. І це нормально. Перш за все, вони люди, а не лише воїни".
Окрім психологічної підтримки військових, Вікторія Герасимюк виконувала бойові завдання на Сумському напрямку та під час Курської операції. Працювала зі взводами мінометників, гранатометників та протитанкових ракетних комплексів:
"Перший раз було страшно, особливо коли треба було заїжджати на ворожу територію. Але потім у мене зʼявився азарт, мені хотілося оцих гострих відчуттів і я хотіла себе відчувати потрібною".
Вікторія Герасимюк з побратимами. Вікторія Герасимюк
Серед обовʼязків офіцерки — набір людей для батальйону. Вона проводить короткі розмови від 15 до 30 хвилин, щоб зрозуміти, чи підходить людина на посаду:
"Десь 150 військовослужбовців я відібрала. Оці два з половиною місяці ти ведеш їх, ти з ними постійно на зв'язку, вони тобі починають довіряти. Я теж до них звикаю і на них розраховую. Але потім іноді може просто зверху прилетіти команда, щоб віддати певну кількість особового складу в іншу бригаду. Для мене це дуже прикро".
Вікторія Герасимюк. Вікторія Герасимюк
Жінка розповіла, що дечим із пережитого не ділиться з оточенням:
"Це мій обовʼязок бути сильною. Я можу тільки з чоловіком поділитися, він у мене теж військовий. Але все одно я люблю працювати з людьми. І за 10 років військової служби жодного разу не пошкодувала, що обрала саме цей шлях".
