"Найголовніше – передати емоцію тварини": тернопільська фотографиня-анімалістка розповіла про професію

Фретка. Мар’яна Стецина

Всесвітній день тварин відзначають щороку 4 жовтня. Тернополянка Мар’яна Стецина — економістка за професією. Три роки тому вона створила власну фотостудію, де робить фотосесії для домашніх тварин. За це час фотографувала десятки тварин: собак, котів, хом’яків, фреток.

Про це вона розповіла в інтерв'ю кореспондентам Суспільного.

Чому для себе обрали саме таку спеціалізацію — анімалістика?

До війни я працювала стилістом в модельній школі. Коли почалась повномасштабна війна, ця школа закрилась. І я зрозуміла, оскільки жила одна, що хочу домашню тварину. Я зрозуміла, що мені потрібна дисципліна, оскільки в мене була робота на фрілансі, вільний графік. Так у мене з’явився маленький холопчик породи йоркширський тер’єр — Вінсент. Зараз він є амбасадором моєї фотостудії, адже починалось усе з нього — перші фото, стилізації зйомок. І я завжди кажу, що ця собака "зробила" мене. Він мене навчив, дав зрозуміти, що я маю бути терпляча, уважна і швидко реагувати. Бо це собака, а не людина.

Вінсент, амбасадор фотостудії Мар’яна Стецина

І відрили власну?

Не одразу. Спочатку я впродовж року ходила по фотостудіях, платила гроші і тренувалася. І через рік відкрила власну. Я зрозуміла, що мені студійна зйомка цікавіша, бо там можна контролювати світло. Погода не дає такої можливості, там треба викручуватися. Має бути гарний світловий малюнок. Тому я довго це вивчала і придбала відповідне світлове обладнання для зйомок. Щоб поповнити портфоліо, спочатку робила безкоштовні фото.

Спочатку жінка фотографувала тварин на природі Мар’яна Стецина

В чому ваша місія?

Я хочу передати людям, що чотирилапа персона — це істота індивідуальна, зі своїм характером, зі своїм баченням, а не просто гарний песик чи киця. І в них теж є потреби, які треба розуміти. Донести, що уважнішими треба бути до тих "лапок", з якими ми живемо. Зараз у мене вдома живе три собаки. І я навчилась розуміти психологію тварин. Але так само і для тварин є психологи. Бо всі тварини дуже різні.

Як знаходите підхід до тварин?

Це досвід. Бо спочатку все не так було. Я дуже хотіла отримати гарну картинку. Моя собака була втомлена, але я могла його перевантажити на витримці, ну, бо це моя собака, з чужими я так не поводилась. Це дуже важливо — розуміти, чи собака може працювати чи не може. В них також є свій настрій, свої бажання. Зараз мені це дійсно легко. Бо, наприклад, приходить на фотосесію власник із собакою, я кажу: 20 хвилин відпочиваємо, тоді працюємо.

Фретка. Мар’яна Стецина

Тобто тварина має адаптуватись за цей час?

Так. Плюс, є собаки дуже соціалізовані, а є несоціалізовані. Є ті, які знають дуже багато команд, є такі, які взагалі нічого не знають. Все через смаколики, це часто є мотивацією для собак. Хіба що дуже перелякана собака, то вже й смаколики не допоможуть. Але навіть тут можна знайти підхід. З котами так не працює, вони не ведуться на корм. З котиками все інакше: поки ми з власником тварини п’ємо каву, тварина вивчає територію. Котика треба випустити і дати йому спокій на деякий час. Коли я бачу, що він готовий — починаємо. Ну і, відповідно, для котиків є іграшки інші. Настрій власника також передається тварині. Тварина — це не людина, яку можна посадити в певну позу і все, фотографуй.

Мар’яна Стецина. Мар’яна Стецина

Чи є попит на такі фотосесії у Тернополі?

Мені здається, в Тернополі це не дуже розуміють. До мене приїжджають з інших областей на фотосесії. Всі кажуть, що гарно, всім дуже подобається, але ставлення інше. Зрозуміло, що зараз війна, і людям часто просто не до фотосесій. У всіх сферах дуже все крихко. Але цього року в мне була подія, коли я зрозуміла, що маю право казати, що я фотографиня-анімалістка. Тоді до мене на фотосесію прихали дев’ять собак породи чихуахуа з Києва. Це було для мене випробування, я готувалась тиждень до цієї зйомки і план склала за місяць. Дев’ять собак в одному кадрі! Я робила реквізит, перевіряла його на іграшках. І це стало для мене таким поштовхом до розуміння, що я рухаюсь у правильному напрямку, що я можу це організувати і можу це робити. Я займаюсь також і предметною зйомкою, але зрозуміла, що найбільше подобається все-таки фотографувати тварин.

Одночасна фотосесія дев’яти собак. Мар’яна Стецина

Як підбираєте реквізит для зйомок?

Коли до мене звертаються, перше, що я прошу, це розповісти про свою лапку: що любить, що не любить, що вміє. Прошу відео або фотоопис. Тоді я підбираю 7 — 8 різних образів. Завжди використовую квіти. Аксесуари залежать також від породи, статури тварини. Я співпрацюю з кравчинею із Кропивницького, в якої я замовляю пошиття речей, які мені потрібні для фотосесій. Книжки, наприклад, теж використовую, щоб відобразити ідею, що це порода з історією.

Для різних зйомок — різний реквізит Мар’яна Стецина

Чи бувають непередбачувані ситуації на зйомках?

Одного разу в мене була дуже боязка собака, і ми вирішили розділити зйомку на два дні. Інколи я бачу, що тварина не в настрої, тоді ми можемо перенести фотосесію. Або можу запропонувати погуляти з нею у дворі. Буває таке, що собака просто не хоче працювати. А буває, що кішка одразу заскочило на крісло і я починаю ловити кадри.

Скільки триває сама фотосесія?

Це залежить також від багатьох обставин і від тварини. От в мене є собака, сицилійська вівчарка, то ми з нею працювали 4 години з перервами. Студія розташована на першому поверсі, поблизу є велика галявина, можна вийти прогулятися, щоб собаці було комфортно. Ми працюємо 10 — 15 хвилин, далі перерва. Мені подобається те, що я роблю. Найголовніше, що я прагну передати — це емоції тварин.

“Найголовніше — передати емоцію тварини” Мар’яна Стецина