За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Юрій Костишин з позивним Кіт Характерник. Тернопіль, березень 2024 року. Фото: Суспільне Тернопіль
На російсько-українській війні загинув тернополянин, боєць 44-ї артбригади, фотограф Юрій Костишин, знаний як Кіт Характерник. Про це 15 грудня у фейсбуці повідомила його дружина Людмила Костишин.
"Наш Юрчик — батько, чоловік, побратим і Кіт — тепер у Вальгаллі. Неймовірно щира людина, Він любив свою країну, своє місто й своїх близьких", — написала Людмила Костишин.
Як йдеться в дописі дружини полеглого бійця, вранці 16 грудня кортеж із тілом зустрічатимуть при в'їзді до міста.
"Орієнтовно 9:00-10:00 год зустрічаємо та супроводжуємо екіпаж місії "На щиті" з полеглим Героєм, нашим Юрком. Час відправки автокортежу від Збаразького кільця — орієнтовний. Врахуйте час на формування колони. Маршрут: АЗС "БРСМ" (Збаразьке кільце) / Бандери / Руська / Мазепи / Короля / Тролейбусна / МОРГ. Час та маршрут можуть корегуватися. Слідкуйте за змінами", — написала Людмила Костишин.
Що відомо про Юрія Костишина
У 2024 році в інтерв'ю для Суспільного він розповів історію свого позивного:
"Позивні, як правило, не просто так даються. Це не так, що от я собі вибрав. Я ще в школу як ходив однокласники мене називали "Котом". Я не знаю, звідки вони це взяли. Потім в університеті — передлітня пора, був кінець пари, там вже й сесія така собі, прочинене вікно і я щось так "закімарив". Хтось зайшов і каже: "От кіт на осонні спить". І воно так і там продовжилося. А "Характерник" додалося – це небажання бути дотичним до чогось химерного. Може воно так підсвідомо вийшло.
У 2015 році ми стояли на нулі, на спостережному пункті. Я палив багаття. Це був день. І я так сів — у мене тоді була вибрита голова, був козацький чуб. І я так себе сфотографував на фоні цього багаття. І мій одногрупник, побачивши цю фотографію, каже: "Ти, як справжній характерник". Ну, я думаю, це так круто звучить", — розповів тоді боєць.
Після завершення війни, як казав тоді Кіт Характерник, він хотів стати фотожурналістом.
Виставки світлин Юрія Костишина організовували в різних містах України і за кордоном. Так у 2024 році їх побачили у Вільнюсі.
"Фото — це інший світ, куди можна втекти, інший вимір, паралельний вимір, такі своєрідні "двері в Нарнію", бо там все гаразд, там все добре, все тобі подобається, там ті люди і ті речі, які оточують тебе своїм теплом", — розповідав тоді фотограф-військовий.
Що відомо про роботи Юрія Костишина
Як розповіли на фейсбук-сторінці PEN Urkaine, фото авторства Юрія Костишина друкували в артбуці Інни Гончар "#4.5.0.", збірці віршів Валерія Пузіка "Три медалі в шухляді", у поетичій збірці "Критик до народу або вірші мого дитинства" полеглого Назара Мялікгулиєва, а також на обкладинці релізу гурту "Забавка і Дмитрик — Руїна" на слова Василя Труш-Коваля.
"У 2022 текст Юрія опублікували в благодійному книжковому проєкті Мартина Якуба "Йбн блд рсн", а у 2023 – в Антології військових письменників "Голоси". Є учасником аудіозбірки "Незламні", у якій захисники читають українську поезію: Юрій декламує вірш Юрія Руфа "Чорним по білому". Нині у "Видавництві 333" триває передпродаж артбуку Юрка Костишина "Абидобраніч. Книга світлин та емоцій". Це збірка текстів та фотографій воєнного часу, створених на лінії фронту — письменницький дебют Юрія", — написали про Кота Характерника на сторінці організації у соцмережі.
