За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Розкопки. Василь Ільчишин
На Тернопільщині фахівці Охоронної археологічної служби Інституту археології НАН України досліджували поховання під Свято-Миколаївським собором у Кременці. Роботи тривали з початку серпня. Проводили їх на замовлення Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника.
Про це Суспільному розповів директор заповідника Василь Ільчишин.
За його словами, наразі завершено етап робіт у криптах. Попереду дослідження в лабораторії.
“Коли у грудні 2023 року собор повернули ДІАЗу з оренди УПЦ, ми знали, що під ним є старовинні поховання. Це колишній костел. За давньою європейською традицією під католицьким храмом ховали не лише священнослужителів, а й меценатів, еліту, які відвідували цей храм”, — сказав Василь Ільчишин.
Свято-Миколаївський собор. Суспільне Тернопіль
Також він розповів, що зазвичай вхід у крипту розташований усередині храму. Проте в Свято-Миколаївському соборі його замурували:
“Було кілька підвалів і кілька входів. Тут розташовані родові крипти, окремо для монахів і загальні — для заможних міщан. Коли всередині храму робили ремонт, усі ці входи замурували. Тому єдиний варіант потрапити всередину був з подвір’я собору через вентиляцію”.
Василь Ільчишин. Василь Ільчишин
Дослідники обстежили три крипти, де, як каже директор ДІАЗу, застали розграбовані поховання та сліди вандалізму. За словами Василя Ільчишина, на одній купі лежали кістки, витрушені з домовин, на іншій — одяг. Тоді фахівці ДІАЗу й запланували дослідити ці поховання.
Василь Ільчишин повідомив, що перед цим звернулися до поліції та зафіксували факт вандалізму і мародерства. Проте, каже, важко встановити, коли саме це сталося.
Поховання під храмом грабували кілька разів
“Попередні дослідження внесли певну ясність. Грабували крипти у кілька етапів. Перше вторгнення відбулося ще у XIX столітті, коли сюди прийшла Російська православна церква, яка католиків вважала мало не сектантами. Тож костели віддавали під церкви, а вторгнення у поховання для російських священників не вважалося чимось неприпустимим.
Вдруге крипти зазнали нищення під час приходу й утвердження у місті радянської влади. Про це свідчить напис на стіні — “16 квітня 1944 року”.
У березні 1944 року Кременець звільнили від німецької окупації, якраз тоді тут утвердилася радянська влада. Менш ніж за місяць тут побували, найімовірніше, російські солдати. Вони детально обстежували територію, а у криптах хтось міг ховатися. Заразом, ймовірно, й мародерили”, — каже Василь Ільчишин.
Поховання. Суспільне Тернопіль
У 1991 році у соборі проводили ремонт. Тодішня парафія потрапила у крипти і теж наштовхнулася на рештки людей, про що повідомили поліцію.
“За результатами обстеження встановили, що поховання належать католикам, тож це не кримінал. Але хто і яким чином тоді потрапив у крипти, незрозуміло”, — зазначив директор заповідника.
Верхній ярус поховань. Василь Ільчишин
Наразі науковці досліджують верхній ярус поховань.
“Хочемо тут принаймні навести лад, прибрати сміття, яке накопичувалося роками й потрапляло через вентиляційні отвори. Зараз фахівці Інституту археології НАН України роблять обміри та описи знайдених кісток. Складаємо їх акуратно в нішу. Деякі фрагменти, які можуть відкрити якусь історію, відбираємо на додаткові дослідження в Інститут археології у Києві, після чого їх повернуть у крипти”, – говорить Василь Ільчишин.
Чоловічих поховань під собором більше
Антропологиня Інституту археології НАН України Юлія Ушкова розповіла про особливості знайдених решток.
“Зараз ми можемо лише приблизно сказати, останки скількох людей ми виявили і досліджуємо. По цілих черепах — це 78 індивідів на цьому рівні пограбованих поховань. А загалом на усіх рівнях їх може бути понад тисячу”.
Серед дорослих тут поховано більше чоловіків, ніж жінок. Є багато дитячих поховань, навіть немовлят. Виявлено рештки з серйозними травмами.
“Маємо п’ять черепів із травмами. Три випадки — загоєні. Це рубані ушкодження шаблями, сокирами. На одному черепі є серйозна рубана травма, яка загоїлася, і людина вижила”.
Травма на черепі. Суспільне Тернопіль
Юлія Ушкова зазначає, що з рештками цього періоду працює вперше:
“Зазвичай доводиться мати справу з дослідженнями раніших періодів, наприклад, доби бронзи — 3 тисячоліття до нашої ери. У моїй практиці — чисті кістки без м’яких тканин, на відміну від того, що ми знаходимо тут. Відчуваю себе трохи судмедекспертом. Це дуже цікава пам’ятка, але працювати з нею дещо незвично”.
Юлія Ушакова. Суспільне Тернопіль
Науковиця також повідомила, що, оглянувши рештки, дослідники припускають, які проблеми зі здоров’ям зазвичай мали мешканці Кременця 200–300 років тому.
“Бачу відмінності від матеріалу, з яким працювала раніше. Тут помітно, що у людей був досить поганий стан зубної системи. Це масове явище. Воно могло бути викликане генетичними особливостями, харчуванням із великою кількістю вуглеводів, не дуже доброю якістю води. Та на останках непомітно ознак інфекційних захворювань чи епідемій”.
Поховання. Суспільне Тернопіль
Вона уточнила, що це не завершальний етап досліджень. Додатково деякі рештки вивчатимуть лабораторно в Інституті археології у Києві. Після цього їх повернуть до Кременця.
У криптах планують створити музей
Василь Ільчишин говорить, що рештки з крипт — цінне джерело наукової інформації.
“Унизу є ще недоторкані поховання, які можуть сягати кінця XVI — початку XVII століття. Колись теж плануємо їх дослідити. У майбутньому, коли це все впорядкуємо, тут можна створити унікальний музей. Не для широкого загалу, але це буде унікальна локація”.
Рештки одягу. Василь Ільчишин
Також планують окремо дослідити й реставрувати одяг шляхти XVII–XVIII століття, знайдений у похованнях.
“Автентичного одягу цього періоду в Україні дуже мало. Все, що ми бачимо у музеях, здебільшого — репліки. А тут зберіглося чимало гарного одягу, який не зацікавив грабіжників. Єдине, коли тут мародерили, то одяг на останках рвали, тому він потребує детальної реставрації. Але після цього ми матимемо унікальні експонати”.
Нагадаємо, на Тернопільщині під Свято-Миколаївським собором у Кременці знайшли поховання жителів XVII–XVIII століття.
Авторка: Олена Ілинич
