фото ілюстративне Тернопільська підприємиця Ольга Головата розповіла, що на 5-ий рік війни, не може організувати укриття для вихованців школи англійської мови, яку вона відкрила для дітей у Тернополі.
Нагадаємо, що згідно нової постанови Кабміну бізнес з 4 грудня в Україні зможе працювати, якщо для працівників та відвідувачів, організоване укриття.
Ольга Головата, підприємиця з Тернополя наголосила, що вона б і рада мати укриття, та на жаль її не дають жодної відповіді у кабінетах Тернопільської міської ради, які вона оббиває уже певний час.
Про це жінка написала у Фейсбук.
“Я — ФОП 2 групи, власниця Студії англійської у Тернополі. Студію я відкрила у вересні 2022р., незважаючи на невідомість, яку несло за собою повномасштабне вторгнення, відключення світла і холодні кабінети. Тоді ж відкрила ФОП — без роздумів, незважаючи на те, що прибуток на той час дорівнював нулю. Я дістала свою заначку і з неї оплатила свій перший податок, бо щиро вважала, що саме так я можу підтримати свою країну у скруті, що лише так — правильно, – наголошує Ольга Головата. – Ми працюємо у цей час безперебійно, навчаючи дітей різної вікової категорії. Але під час частих повітряних тривог ми змушені переривати процес навчання, просто тому, що… ми НЕ маємо укриття. На 5-ий рік війни мені в жодному кабінеті у тернопільській міській раді не можуть дати відповіді щодо укриття. Мене відправляють з кабінету в кабінет, дають все нові і нові телефонні номери, бо «то питання не до нас».
За словами підприємиці, навколишні будинки – з плачевним станом підвалів.
У найближчий АТБ їх пускати не можуть, бо «у нас там товар».
Шкільні укриття — надто далеко, щоб бігти туди”.
“У нас в радіусі немає укриттів. Взагалі. Хтось скаже: то це ж проблема бізнесу? Та чи справді це так? Сьогодні день сплати податку. Сума податку, яку я сплачую на місяць за себе і трьох найманих працівників — більше 20 тис грн (не рахую лікарняних і відпускних). Для мікро-бізнесу це немало. У мене є ПРРО і все, що вимагає податкова, всі декларації подані вчасно і жодної копійки заборгованості, – пише пані Ольга. – То невже я не маю права вимагати від держави (чи то міста!) укриття, щоб ми могли спокійно і безпечно навчати наших дітей? Щоб я могла і далі працювати і сплачувати податки? Щоб бізнес не зупинив роботу під час війни (не кажу вже про розвиток)”.
З 4 грудня виходить новий закон, який заборонятиме бізнесам працювати у жовтий рівень небезпеки, якщо немає організованого укриття.
“Це правильно. Все так і має бути. Але як тоді працювати нам? Невже від того, що багато малих бізнесів, схожих на наш, закриється, хтось виграє? Можливо, місцевий бюджет виграє від того? Що далі? Не знаю. Поки що більше питань, аніж відповідей. Не знаю, чи так само відбувається у головах тих, хто може вплинути на розприділення місцевого бюджету і зробити місто безпечнішим. Дати можливість дітям навчатися, а бізнесам — працювати і сплачувати податки. Щоб не хотілося їхати закордон. Щоб реалізовувати улюблену справу і надалі на благо майбутнього нашої країни.
Бо будувати його прийдеться нам. І тим дітям, які зараз не мають безпечного місця під час навчання”, – підсумовує жінка.
