Тернопільська «Пташка» з Азовсталі, Катерина Поліщук, написала проникливий пост у соцмережі про те, чому нам не варто шукати собі виправдань в час війни.
За словами дівчини, вона також боїться, і це нормально, але вважати, що ця війна не для нас і перемогу нам має здобути хтось, ціною власного життя – егоїстично та неправильно.
«Я не хочу помирати. Мені страшно. Я хочу бачити, як ростуть мої племінники, велику сім’ю і будиночок в лісі. Я не військова, я музикант. Я боюсь крові і гучних звуків, висоти і болю. Я не хочу бачити, як в мене на руках помирають мої найближчі брати і вити від безсилля. Я не хочу жити в постійному холоді, страху, бруді та болю. Я не хочу воювати!
Жоден з нас не хоче воювати. Ми не народились для цього. Але уявіть, що Матір захворіла. Її сини, жоден з яких не навчався лікарській справі повинні прийняти рішення – пройти важкий шлях лікування та одужання з Нею, або дочекатись, поки Вона одужає, або й просто потім надіслати сльозливу листівочку у фб на 40 днів пам’яті. Без підтримки Мама не витримає», – символічно пояснює важливі речі у своєму дописі Катерина Поліщук.
Так, каже вона, чимало людей втратили все через війну – дім, рідних, власне здоров’я тощо, але не опускають руки, адже розуміють – кожен з нас повинен робити усе від себе залежне, аби наблизити таку бажану та довгоочікувану Перемогу.
«Виправдань є безліч. П бачить одним оком на 80%. Його донька ще не пішла в школу. Він на передовій. М повернувся з полону. В нього нема однієї ноги вище коліна. Він інструктор і він на передовій. С втратила чоловіка і зятя, пройшла полон, отримала важке поранення. Вона продовжує службу. В М п’ятеро дітей, йому 30 і він на передовій. В Б загинула дружина, він пройшов окупацію, втратив доньку. Він на передовій. П отримав 4 поранення, з останнім – 60% опіків тіла, його доньці 3 роки. Він на передовій. Вчитель, поет, журналіст, бухгалтер, механік, ІТ-шник, швея, ветеринар…
Ми повинні врятувати Матір, бо які ж ми в біса тоді діти? Тільки нам вирішувати, чи буде в наших діток Бабуся і в якому стані буде Вона. Не драматизуйте і не шукайте виправдань. Перемога сама не настане. Не всім місце на війні. Але війні точно не місце в нашій країні», – підсумувала «Пташка».
