За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Микола Плингеу. Архів Миколи Плингеу
Микола Плингеу з Тернопільщини — боєць 87-го батальйону управління 7-го корпусу десантно-штурмових військ. До повномасштабного вторгнення захоплювався малюванням, тому отримав позивний Художник. Окрім цього, чоловік працював су-шефом та хотів стати шеф-кухарем.
Про свої хобі та як війна змінила його погляди на життя, Микола розповів Суспільному.
Далі його пряма мова:
Перше творче хобі
Малювати я почав взимку 2017 року, коли повернувся зі строкової служби в армії. Одного разу мама попросила намалювати листівку на різдвяні свята і з цього всього все почалось. Єдине де я вчився малювати — це Youtube. Я практикувався майже кожного дня протягом пів року. Моїм першим замовленням був натюрморт. Потім малював портрети. За них я гроші не брав.
Один із портретів Миколи Плингеу. Архів Миколи Плингеу
Другим замовленням був сімейний портрет у форматі А2. Це зайняло в мене три місяці. Я боявся його зіпсувати, щоб не перемальовувати, але все-таки домалював. Не так, як хотілося, але вийшло.
Малював на тротуарі, вдома на бруківці. Одного разу побачив біля дому майже глянцевий стовп і олівцем намалював ілюстрацію з книги "Маленький принц". Мені дуже сподобався цей малюнок, я майже кожного дня виходив і дивився на нього. Був він мінімум три роки.
Малюнок на стовпі. Архів Миколи Плингеу
Ще одне захоплення
Якось я побачив, як люди вирізають на кінчику олівця різні фігурки, і вирішив теж спробувати. Здавалось, що це дуже просто і в мене точно вийде.
Мініскульптура, вирізьблена з грифеля олівця. Архів Миколи Плингеу
Хатинка — це моя перша вирізана фігурка. Після того я пробував складніші варіанти. Мінус такого заняття — коли вже завершуєш роботу і вона ламається. Вже ні бажання, ні настрою продовжувати немає, але я все одно знаходив інші ідеї і пробував ще.
Як став кулінаром
До останнього дня подачі документів я не знав, на кого хочу вчитися. В дитинстві на будь-які свята я допомагав мамі на кухні, напевно, це повпливало на мій вибір.
Починав працювати в піцерії. В 2021 році, після армії, працював на гарячому процесі, через пів року посів посаду су-шефа. Я часто міняв роботу в пошуках кар’єрного росту і добився свого, але не до кінця. Хотів стати шеф-кухарем, але через війну кар’єра призупинилась. Перед мобілізацією в мене була можливість скласти меню для нового закладу. Це був би хороший досвід, але війна зробила свої корективи. Зараз, після трьох років служби, я сумніваюсь, що повернусь до кулінарії.
Про мобілізацію у лави ЗСУ
У січні 2023 під час виконання бойового завдання зник мій двоюрідний брат. Ця подія дуже сильно вибила з колії. Але я знав, що рано чи пізно буду у війську. У квітні 23-го я мобілізувався.
Під час служби в ЗСУ. Архів Миколи Плингеу
Проходив службу в десантно-штурмових військах. Після навчання потрапив на позиції в селі Білогорівка Луганської області, зараз воно вже під окупацією. Найважчий період для мами і моїх рідних — коли зі мною не було зв’язку до 2-3 тижнів. Я не можу уявити, що вони відчували і переживали. Дякую їм за молитви, завдяки яким я зміг пройти цей шлях цілим і неушкодженим. Чомусь я був впевнений, що все буде добре.
Микола Плингеу з мамою. Архів Миколи Плингеу
Як змінилось уявлення про війну
Ніколи не дізнаєшся, що таке війна, поки не відчуєш це на собі. Те, що ти уявляєш або бачиш по відео, — це зовсім не те, що відбувається в реальності, особливо зараз. У перші дні на позиції не розумієш, що відбувається. Здається, що це фільм, що це не насправді і все буде добре. Але коли бачиш перших 200-х, коли гинуть твої побратими, тоді все змінюється, — розумієш, що це не фільм і з тобою може трапитись те саме в будь-яку секунду. Дуже сильно змінює морально, коли біля тебе вибухає снаряд, по тобі стріляють, ти намагаєшся вижити — тоді розумієш, що це не так, як ти уявляв.
Авторка: Тетяна Леськів
