За інформацією: Суспільне Тернопіль.
За роботою. Суспільне Тернопіль
Ілона розповіла, що стикалася з упередженим ставленням щодо себе у начебто "чоловічій" професії. "Чоловіки дивилися косо: "Як то так, жінка підходить робити машину? Як жінка може лізти до газового обладнання?". Різні ситуації траплялися. Спочатку я реагувала по-різному, навіть плакала. Але головне — це підтримка моїх батьків, тата, насамперед, — мого боса і начальника (посміхається — ред.). І якщо він вірить у мене, то і я вірю в себе. Та й все. Так що ламаємо всі стереотипи. Якщо ти працюєш добре, якщо любиш свою справу, то неважливо, чи ти чоловік, чи жінка", — розповідає автомеханікиня.
За словами батька Ілони, люди часто дивуються, що їхню машину ремонтує дівчина:
Ілона з татом. Суспільне Тернопіль
"Приїжджають старші люди, ну і вона підходить, робить машину. І вони зразу дивляться косо, бо думають, що вони все знають, а дівчата нічого не знають. Але коли вона завершує роботу, вони сідають в автомобіль, їдуть і тестують його, то тоді з великими очима приїжджають, здивовані роботою. Моя Ілона не тільки ремонтує, а ще й їздить на будь-якому транспорті".
"Кожна машина індивідуальна, як і людина"
В автомайстерні працюють з понеділка по суботу. Ремонтувати машини до батька з донькою приїжджають не лише з Тернопільщини, а й з інших областей, каже Василь Скоромний.
Ілона ж, попри напружений графік, отримує від роботи в автомайстерні задоволення.
"Якщо обирати роботу, де би ти працював задурно чи в нуль, я би все одно робила цю. Нема такого, що щось не подобається, чи вигорання. Тут потрібен постійний розвиток. Кожна машина індивідуальна, як і людина. І кожного разу, навіть якщо моделі та марки ідентичні, є свої нюанси, які треба вивчати. Влітку бували такі дні, що затримувалася в гаражі до 22-ї години. Ніколи не поспішаю додому", — розказує вона про особливості своєї роботи.
Окрім батьків, підтримують її в роботі й друзі та молодша сестра:
"Кажуть, що зі мною вигідно, бо якщо щось станеться — я можу й колесо поміняти, й поремонтувати".
Поза майстернею Ілона любить робити макіяж та влаштовувати фотосесії. На відео в соцмережах показує контраст між особистим життям і робочими буднями.
Ілона Скоромна на фотосесіях Архів Ілони Скоромної
Ілона Скоромна на фотосесіях Архів Ілони Скоромної
Ілона Скоромна на фотосесіях Архів Ілони Скоромної
Ілона Скоромна на фотосесіях Архів Ілони Скоромної
Ілона Скоромна на фотосесіях Архів Ілони Скоромної
"Єдине, що не роблю, — це манікюр, ходжу лише на чистку, бо з моєю роботою манікюр — це на три дні. Я роблю брови, зачіски, макіяжі, це люблю, а манікюр — зась", — пояснює нюанси роботи в автомайстерні.
Зокрема, робочі рукавиці маленького розміру вона замовляє за кордоном: "Чоловіки мають більші руки, а знайти на дівчат — проблема. Звичайні рукавиці, зокрема ті, які беруть на город чи в садок на клумби, не підійдуть, бо там інше покриття, воно стирається або плавиться".
Робота з газовими балонами важка та небезпечна, розповідає батько Ілони, тому потрібно дотримуватися правил техніки безпеки.
"Метан — це 200 атмосфер тиску. Ціна помилки — твоє життя. З пропаном теж є свої моменти. Там малий тиск, але це тяжкий газ, він осідає вниз. Тому велику частину роботи ми виконуємо на вулиці, неважливо зима це чи літо", — розказує Василь Скоромний.
Попри те, що робота небезпечна, Ілона каже, що страху не відчуває:
"Кожна робота небезпечна по-своєму. Якщо ти дотримуєшся всіх правил безпеки, вмієш це робити, то боятися нема чого".
"Мотоцикл — це твій характер"
Ще одне захоплення Ілони — мотоцикли. На них їздить уся сім’я. Ілона каже, у вісім років сіла на свій перший 60-кубовий квадроцикл, а вже в 14 вперше спробувала сісти на двоколісний байк, однак, каже, спроба була невдалою.
"На цьому мотоциклі "Kawasaki" колись їздив мій тато. І вже коли мені було 14 років, тато подумав: "Ну, вже все, час, бери, сідай, пробуй!". Як сьогодні пам'ятаю цей день, бо на коліні досі є шрам. Сам принцип їзди я розуміла, але таки його вага — понад 200 кілограмів — була занадто для мене 14-річної. Я різко загальмувала і впала. Плакала тоді, пам’ятаю, і тато вирішує продати цей мотоцикл. І він чотири чи три роки продавався, а я кожного разу молилася, щоб ніхто його не купив. Ще приходила до гаража і, коли батько не бачив, сідала на нього та говорила: "Ну чому ж я не можу тебе осідлати?". Але в один момент тато таки дав мені ще один шанс", — пригадує дівчина.
На перший мотоцикл Ілона спробувала сісти у 14 років. Суспільне Тернопіль
Зрештою водити мотоцикл Ілона почала в 17 років:
"Тоді я сіла на свій "Kawasaki", а через рік тато дав мені свій "Gold Wing". Це були такі неймовірні відчуття. Я навіть не можу передати ті емоції, коли мені довірили цей мотоцикл, коли я його осідлала, коли відчула всю його вагу, всю його потужність — його маса пів тонни приблизно".
На байку Ілона їздить у шоломі з косичкою.
"Насправді, коли їдеш на великій швидкості, вона заважає, і я все її хочу відірвати на ходу. Але завжди кажу: "Нехай краще мене зупиняє моя коса, аніж коса смерті", — бо це дуже небезпечний вид транспорту, і дуже великий ризик поплатитися життям", — розповідає дівчина.
Ілона Скоромна на своєму мотоциклі Суспільне Тернопіль
Ілона Скоромна на своєму мотоциклі Суспільне Тернопіль
Ілона Скоромна на своєму мотоциклі Суспільне Тернопіль
За словами Ілони, любов до мотоциклів, як і до ремонту авто, у неї від батька. А сімейні мотопоїздки — це одна з мрій, яка здійснилася.
"Ми так гарно собі одного разу виїхали в Заліщики. Тато спереду, ми з сестрою позаду. Це була моя маленька мрія, посто потрібен був час, щоб всі підросли", — ділиться вона спогадом.
Любов до мотоциклів, каже Ілона, успадкувала від тата. Суспільне Тернопіль
До повномасштабної війни вони з сім’єю часто їздили на великі відстані, нині ж, зазвичай, катаються Тернопільщиною: "Найбільше я люблю в мотоциклі те, що ти можеш проявити в ньому себе, втілити власні амбіції в цьому транспорті", — каже Ілона.
