Житель села Ангелівка Байковецької громади Любомир Остапюк відзначив 90-річний ювілей.
Чоловік пережив війну, втратив близьких, але зберіг ясний розум, бадьорість духу та бажання допомагати іншим.
Про це повідомили на сторінці Байковецької сільської територіальної громади.
«Дивлячись на цього чоловіка, хочеться усім людям побажати, щоб доживши до 90 літ, мали такий же ясний розум і таку ж чіпку пам’ять, як він», — написали в громаді.
Любомир Остапюк народився у 1936 році в Тернополі. Коли почалася Друга світова війна, його батька забрали на фронт. Тоді мамин брат приїхав зі Стриївки, що на Збаражчині, і забрав усю родину в село. До Тернополя Любомир більше не повернувся, адже родинний будинок був повністю зруйнований.
У Стриївці чоловік навчався, звідти його призвали до армії. Він брав участь у бойових діях і зазнав поранення. Після служби влаштувався водієм у Збаразьку автоколону.
Згодом Любомир Остапюк поїхав у гості до друга в Ангелівку. Саме там зустрів майбутню дружину Любу. Її родину після війни насильно вивезли з Польщі. Відтоді чоловік залишився жити в Ангелівці.
До 70 років він працював водієм у місцевому радгоспі. Разом із дружиною виховали сина Володимира. Зараз у родині двоє онуків і троє правнуків, однак через життєві обставини та війну вони живуть далеко одне від одного.
У 2021 році сім’ю спіткало важке горе: протягом одного місяця померли дружина Любомира Остапюка та його невістка. Чоловік залишився разом із сином Володимиром.
Попри пережите, пан Любомир не втрачає жаги до життя. У громаді розповіли, що його бадьорість і ставлення до життєвих випробувань викликають захоплення.
«А й досі вражає бадьорістю духу і жагою до життя. – Бо є для кого, – каже він», — йдеться в дописі громади.
Як зазначають у громаді, сьогодні Любомир Остапюк разом із сином опікується племінником покійної дружини. Чоловік незрячий, тож потребує підтримки рідних.
«Наш обов’язок йому допомагати, адже він така ж людина, як і ми, і має таке ж право на життя», — сказав Любомир Остапюк.
З 90-річчям чоловіка привітав заступник сільського голови Віктор Пулька. Він побажав ювіляру здоров’я та наснаги й жартома пообіцяв прийти вітати його зі сторіччям. До привітань також долучилися начальниця відділу соціального захисту та ветеранської політики сільської ради Любов Хавтур і староста Ангелівського старостинського округу Володимир Сандлак.
«Спасибі, пане Любомире, за те, що ви є, за те, що ви такий. Ваше життя, ваша філософія життя достойні наслідування!» — підсумували в Байковецькій громаді.
