Український музикант, автор пісень, екслідер гурту «Корупція», а нині військовослужбовець Збройних сил України Михайло Крупін — людина, яка пройшла шлях від сцени до фронту.
У розмові з «Тернополянами» він говорить про службу, музику, мову, війну та особистий вибір.
— Михайле, вітаємо. Ти — людина зі сцени, але сьогодні ти у війську. Як відбувся цей перехід?
— Я довго займався музикою, волонтерив, але в певний момент зрозумів: цього недостатньо. Я можу бути волонтером, музикантом — це все добре, але є речі, які кожен чоловік має зробити. Тому вирішив зробити більше.
Сьогодні я служу в окремому 413 полку сил безпілотних систем. Наш підрозділ має назву «Рейд». Я — оператор систем радіоелектронної боротьби, але виконую і ширший спектр завдань, зокрема комунікацію з медіа.
— Наскільки складно творчій людині адаптуватися до військової справи?
— Непросто. Але якщо людина розуміє базові речі — де «плюс», де «мінус», — вона здатна навчитися. Я постійно читаю, вчуся, розбираюся в роботі радіоелектронної боротьби. Це складно, але потрібно.
Наша рота виконує дуже важливу функцію — ми «садимо» FPV-дрони, працюємо з ворожими засобами. І я пишаюся тим, що роблю.
— Музика залишилась у твоєму житті?
— Я її не припиняв. І не припиню. Командування навіть підтримує мою діяльність. Ми проводимо концерти, збираємо кошти на потреби підрозділу. Це теж частина боротьби.
Іноді граю для побратимів — але це не великі концерти, а скоріше камерні моменти для кількох людей.
— Ти довгий час асоціювався з російськомовною музикою. Як відбувся перехід на українську?
— Коли почалося повномасштабне вторгнення, я зрозумів: треба чітко заявити свою позицію. До цього я її уникав.
Багато людей навіть не знали, що я український виконавець — через російськомовний репертуар. Тому я почав змінюватися: читати, слухати, розвивати мову.
Сьогодні мені навіть психологічно складно звертатися до незнайомих людей російською.
— Ти перекладаєш старі пісні?
— Для концертів — іноді так. Але для запису — ні. Я не перекладаю, я створюю нові пісні українською. Це вже інші роботи, інші сенси.
— Твій творчий шлях досить нестандартний: скрипка, реп, різні проєкти…
— Це моя «музична біполярність». Я 16–17 років присвятив скрипці — це дало базу, розуміння музики.
Були різні етапи: «Дядя Вася», сольний проєкт, «Корупція». І зараз ці напрямки існують паралельно.
— Назва «Корупція» — це протест чи провокація?
— Кожен сприймає по-своєму. Для мене — це критика. Для когось — нормалізація. Я не закладав якогось єдиного сенсу.
І, до речі, це не означає, що на концерти не ходили люди, які можуть бути причетні до корупції. Я ж не перевіряю квитки з питанням: «Ви корупціонер чи ні?»
— Ти стикнувся з упередженням після мобілізації?
— Так. Дехто думає, що якщо ти медійний — значить, у тебе «тепле місце». Часом прямо питають: «Ти пішов служити для хайпу?»
Я відповідаю просто: «Давай поміняємося місцями».
— Як змінилися твої стосунки з друзями?
— З друзями з Харкова — ні. Вони можуть говорити російською, я — українською, і це не проблема.
Але з деякими людьми стосунки погіршилися — більше через мою мобілізацію, ніж через мовне питання.
— Як ти оцінюєш ситуацію в Харкові?
— Там є різні люди, як і всюди. Але через постійні обстріли харків’яни дуже змінилися. Вони стали значно більш проукраїнськими.
Багато хто досі говорить російською, але це не означає відсутність патріотизму. Люди допомагають, волонтерять, об’єднуються.
І, до речі, української мови там стає більше.
— Чи залишилися контакти з росіянами?
— Ні. Я не спілкуюся ні з ким.
Бо для мене «мовчазне неприйняття війни» — це теж підтримка. Якщо ти мовчиш — ти сприяєш.
Тому мені просто немає про що говорити з цими людьми.
— Як ставишся до артистів, які підтримали росію?
— Вони можуть навіть зараз повернутися. Я просто куплю попкорн і буду дивитися, що з ними тут відбуватиметься.
