Митрополит ПЦУ Епіфаній у рубриці #Церква_з_тобою розповів, як українцям потрібно правильно реагувати на хейт в соцмережх і чи варто брати близько до серця. Джерело – пост Епіфанія у Фейсбук:
“Життя для українського народу є дійсно небезпечним, напруженим, непередбачуваним, екстремальним і стресовим. Майже три роки повномасштабної війни, а перед цим пандемія ковіду здатні вибити ґрунт з-під ніг у будь-кого. Люди розчаровані, втомлені, буквально пошматовані морально, психологічно і часто фізично. Вони не знають, чого очікувати далі, постійно зазнають різних втрат і обмежень, не залежних від них змін. Тому в ці складні часи непоодинокими є реакції неприйняття, протесту, агресії, злості, ненависті, хейту.
Особливо це помітно в соцмережах та онлайн-платформах, куди здебільшого перенеслася сучасна комунікація між людьми, їхнє самовираження. Ненависть, ворожість (хейт) можна пояснити, але його не можна сприймати як норму. Ні в якому разі це не варто «підживлювати», розмовляти з цим його ж «мовою», брати близько до серця.
Хейтером, як і його об’єктом, може стати кожен. Особливо в соцмережах, де проявляти ненависть та агресію щодо інших значною мірою зручніше і безпечніше, аніж у реальному житті. У віртуальному середовищі люди часом «ховаються» за аватаркою, створюють альтернативні акаунти, коментують будь-що, будь-де, безкарно «ранять» когось, ображають, не несучи відповідальності за свої слова і не бачачи реальних наслідків. Але ці наслідки завжди існують: як для автора, так і для об’єкту хейту. І ці наслідки є дуже згубними.
Якщо хтось думає, що хейт – це джерело сили та енергії, то помиляється. Це болото, трясовина, в якій чим більше «дій» – тим більше людина загрузає і тоне, не може дихати, почувається брудною і паралізованою. Хейт – це зло, це залежність і неспокій. Той, хто хейтить, виливає свій бруд на іншого, він сповнюється руйнівним гнівом, бажанням зробити іншому боляче, а потім відчуває тривогу від того, чи досяг успіху у своєму намірі, чи достатньо зачепив, «знищив супротивника». Бо мета будь-якого хейту – це зневага, кривда, образа, хворобливе самоствердження шляхом приниження інших. Це великий гріх проти особистості іншої людини.
Хейт не лише ранить, він сприяє поляризації, штучному розділенню людей. Шкода, що й наш народ часом піддається таким штучно створеним хвилям хейтингу, зокрема стосовно політики, релігії тощо. Комусь бажано розсварити українців зсередини, налаштувати одних проти інших. І я точно знаю одного нашого спільного та підступного ворога, кому це дуже вигідно – це російська імперія зла.
Як протистояти хейту? Не реагувати, не давати йому «поживи», не вступати в пусті суперечки, не уподібнюватись тим, хто окрім ненависті, зла й образ в цей світ нічого доброго й конструктивного приносити не хоче. Писання вчить нас на зло відповідати добром. У випадку хейтерів це може бути подяка за пораду, підтримка і розуміння, що певна людина в даний момент перебуває в сум’ятті, у неврівноваженому душевному, емоційному чи психічному стані. Можна подумки або словесно пробачити їй образу, за потреби висловити свою незгоду з агресивними і нечемними висловлюваннями, натомість побажати доброго дня, миру і спокою. Маємо перемагати зло через добро, адже одне зло іншим злом переможене бути не може. Шлях правдивого подолання зла не простий, але нам слід памʼятати: «Усе можу в Iсусi Христi, Який мене змiцнює» (Флп. 4: 13).”
