Новий тренер Тернопільської Ниви розповів про цілі футболістів у Першій лізі та свій шлях у тренери.
Головний тренер ФК «Нива» Тернопіль Євген Калиниченко в ексклюзивному інтерв’ю «Українському Футболу» поділився останніми новинами з табору тернополян перед стартом сезону.
3 серпня Нива проведе перший офіційний матч нового сезону проти Буковини у першому раунді Кубка України. Тернополяни, які непогано себе показали у спарингах з клубами УПЛ, точно не будуть хлопчиками для биття перед одним з претендентів на вихід в УПЛ.
На початку липня Ниву очолив колишній тренер Зорі U-19 Євген Калиниченко, який прагне вивести команду на новий рівень за рахунок зміни ігрової моделі. 35-річний фахівець сподівається, що в Тернополі йому вдасться заявити про свої тренерські амбіції вже в дорослому футболі.
«Після Колоса зрозумів, що хочу будувати тренерську кар’єру»
– Можна сказати, що Нива – ваш перший самостійний досвід саме в дорослому футболі?
– Не зовсім. Був проміжний етап в Угорщині. Я поїхав працювати головним тренером, під мене запрошувались українські гравці, але президент не виконав обіцянок. Історія мутна.
От уже після того я повернувся в Колос. Далі попрацював асистентом Олега Краснопьорова в ФСК Маріуполь. Далі була Зоря U-19, а віднедавна почалася нова сторінка в моїй біографії.
– В Колосі ви, напевно, застали молодь, яка почала про себе говорити. Можна згадати Фесюна та Велетня, які зараз на Олімпіаді. Гусол, Криворучко, Салабай, Денисенко – дуже багато цікавих молодих гравців.
– Академія Колоса почала працювати саме з випуску 2002 р.н. Це ті футболісти, яких ми знаходили, багато над цим працювали.
– З Колоса ви йшли двічі. Вперше ви залишили клуб через пропозицію з Угорщини?
– Так. Я просив президента відпустити мене. Спробувати себе. Я дуже йому вдячний і до кінця року залишив за мною місце в структурі Колоса.
Дистанційно я продовжував давати тренувальний процес. Виконував ту саму роботу. В листопаді 2021 року я повернувся в Колос. Допрацював до літа 2022 року. Мені запропонували контракт, але мій друг Олег Краснопьоров попросив допомогти йому побудувати команду на базі Яруду. Я для себе зрозумів, що хочу зробити те, що не вийшло в Угорщині. Пропрацювавши сезон в Маріуполі, я отримав пропозицію очолити Зорю U-19.
– У Поздєєва вийде поставити Колосу свій футбол на рівні УПЛ?
– Якщо ми подивимось на чемпіонати сусідніх країн, там дуже багато молодих тренерів зі своїм баченням футболу. Що стосується Поздєєва, він в клубі з першого дня. Системна людина. Для нього дуже багато значить цей клуб. Андрій Анатолійович Засуха вірить у своїх. Я маю надію, якщо у Сані все вийде, це може дати поштовх нашому футболу.
– В Колосі створені всі умови для того, аби досягати результатів. Сильно контрастує із Зорею, яка постійно у приймах?
– Зоря опинилася в тій самій ситуації, що і я, коли ми втратили свої домівки. За 10 років ми звикли так жити.
– В таких умовах реально виховувати гравців?
– Я пропрацював в Зорі лише рік. Завдяки президенту клубу, команда продовжує існувати. Можливо, керівництву УАФ варто звернути увагу на команди, які залишилися без нічого. Існування таких команд – окрема заслуга власників, які витрачають кошти на оренду полів, бази, харчування.
Зоря U-19 мала пристойні умови, порівняно з командами, які базуються у себе вдома. Можу сказати, що ми мали все для того, щоб працювати і нам точно гріх жалітися. Я лише з теплотою згадую про той період. Ми збирали команду практично з нуля. За три тижні до старту чемпіонату на контракті залишалось четверо футболістів. Хлопці проникнулись ідеєю і ми дуже достойно виступили. Відбирали очки в Динамо та Шахтаря, 10 матчів не програвали. Дуже боєздатна команда підібралась. Я вважаю, що це заслуга керівництва Зорі.
– Чому ви залишили Зорю?
– Мені так само було запропоновано контракт, але не знайшли спільної мови по деяких питаннях, при тому, що я не мав варіантів. Ми не домовилися і я залишив Зорю.
«Поки одноклубники грали у FIFA, я відкрив для себе Football Manager»
– Як взагалі у вашому житті з’явився футбол?
– Все розпочалося з академії Шахтаря, потім грав півзахисника за Олімпік, Краматорськ. Довелося закінчити з професійним футболом у 25 років, після чого грав на аматорах у Чайці та Діназі. З 27 років почав тренерську кар’єру.
– Ви будували професійну кар’єру на Донбасі, а як вас занесло на Київщину?
– Після початку російської агресії 10 років тому я вирішив додому не повертатися. Розпочав навчання на тренера, підтримуючи форму на аматорах.
– Чому обрали для себе тренерство?
– Не хотів мучити ні себе, ні футбол. Вирішив, що чим раніше почну тренувати, тим більше шансів досягти успіхів у цьому напрямку. Після року навчання я вже почав працювати помічником, а згодом очолив вишгородську Чайку U-14. З командою 2003 р.н. я потрапив в фінал ДЮФЛ де ми посіли третє місце. З тими пацанами ми прийшли в Колос. Після цього все і почалося.
Розуміння, що я хочу тренувати, прийшло в період ігрової кар’єри. Поки мої друзі грали у FIFA, я полюбляв грати в Football Manager. Створювати команду, розвивати її. З 20 років залипав у менеджері. З цього все і розпочалося.
– Ваша історія чимось подібна на англійця Вілла Стілла, який з нового сезону тренуватиме Ланс. У вас була можливість поїхати на стажування?
– Я по сьогодні підтримую зв’язок з екс-директором академії Шахтаря Хорхе Раффо, з яким я у мене хороші стосунки. Він запрошував мене працювати в Ельче, але на той момент я вирішив, що не готовий до цього виклику. У мене народилася дитина.
Також була можливість стажуватися в Ігоря Йовічевича в Дніпрі-1. Мій товариш Андрій Ханас працював його помічником. Через нього я познайомився з Йовою.
– З топових фахівців у вас є улюбленці?
– Я є давнім фанатом Гвардіоли, але, на жаль, не маю футболістів, які можуть грати в такий футбол. Він – топ-тренер. Прочитав багато його книг. Навіть мав можливість недовго з ним поспілкуватись. За 10 хвилин розмови Пеп розповів мені багато речей, які мені дуже допомогли. Це більше стосується не побудови гри, а побудови команди: ментальність футболістів, спілкування з гравцями.
Багато молодих тренерів, в тому числі і я, кайфують від Хабі Алонсо. Минулої зими, коли я працював в Зорі U-19, ми намагалися дотримуватися структури, яка була у Леверкузена. Правда, дещо видозмінили під нашу модель гри.
Так само відзначив би Індзагі в Інтері. Якщо згадати спаринги Ниви проти Вереса та Карпат (3:3), ми намагалися грати за схемою 3-5-2. Інтер та Баєр – дві команди, які мені дуже подобаються.
– Наполі з появою Антоніо Конте можна додавати у ваш зірковий список?
– Буде цікаво подивитись на Наполі в новому сезоні: як він перебудує команду з 4-3-3 в 3-5-2.
– Можна сказати, що наш футбол стає вітриною не лише для гравців, але і для тренерів?
– Я погоджуюсь. Варто віддати належне Желько Любеновичу, який показав результат із Минаєм. При всій повазі до поколінь, які працювали до цього, багато тренерів ходили з клубів в клуб, забирали за собою гравців і команди нічим не відрізнялися одна від одної, за винятком форми. Хотілося, щоб у нас з’являлося більше команд, які ставали б впізнаваними за малюнком гри. Від цього наш футбол 100% виграє.
– В чому полягає різниця в тренуванні юнаків та сформованих футболістів?
– Коли ти працюєш з юними гравцями, потрібно їх розвивати, готувати до дорослого футболу. Тут повинна бути випрацьована система, дотримуєшся власної методики. Результат не є головним. В професійній команді результат стає єдиним критерієм оцінювання твоєї роботи. Звісно, коли ти граєш на результат в кожному матчі, маєш відштовхуватися від підбору гравців, суперника, обирати план на гру. З молоддю ти щодня працюєш у більш звичному режимі.
«Гвардіола розповідав багато речей, які мені дуже допомогли»
– Реально в умовах Першої ліги грати у свій футбол?
– Звісно, що кваліфікація футболістів Першої ліги нижча за УПЛ, відповідно, тренери обирають простіші моделі гри. Я думав, що Ниві важко буде зрозуміти мої вимоги, але виявився приємно здивованим. Тут цікавий підбір виконавців.
Треба не боятися робити те, що ти хочеш. Якщо в тебе є своє бачення і ти в нього віриш, треба переконати гравців довіритись тобі і вже неважливо проти кого грати. Низько обороняється чи високо пресингує. Під будь-якого суперника можна обрати план на гру. Головне, щоб футболісти повірили в твою ідею.
Для чого гравці відпрацьовують певні моменти? Знаходимо епізод, показуємо, розбираємо. Коли вони бачать на власні очі, що це працює так, як ми награвали, звісно, стають впевненішими. Але спочатку тобі потрібно переконати гравців, що той футбол їм потрібен.
– Як виник варіант з працевлаштуванням в Тернополі?
– Після мого завершення співпраці із Зорею почали надходити пропозиції очолити команду з U-19. В той момент пролунав дзвінок від спортивного директора Ниви Сергія Задорожного. Я зустрівся з ним і президентом клубу. Ми знайшли спільну мову і я прийняв запрошення Ниви, хоча паралельно мав варіант, аби очолити одну з команд УПЛ. Я для себе вирішив залишитися в Тернополі.
– Ви приїхали в Тернопіль. Що ви побачили?
– Я знав багатьох футболістів Ниви по роботі в ФСК Маріуполь. Багатьох вивчив через Wyscout. Багато молодих гравців, які пройшли обкатку в Першій лізі. За мірками Першої ліги мають хорошу школу. Молода, амбітна команда.
– Як проходила комплектація?
– Я добре орієнтуюсь по гравцях U-19 (кому зараз 18-21 рік), тому розумів, хто може бути нам корисним.
– Нива втратила кількох основних виконавців. Це йшло від вас?
– Ви маєте на увазі Волохатого?
– В тому числі.
– Рома на початку зборів був з нами, але я був поінформований, що він може перейти в Інгулець. Решта гравців мають діючі контракти. На всіх я розраховую.
– Хто станом на зараз підписаний з новачків?
– Ми запросили захисників Єгора Капустяна, який працював зі мною в Зорі, Мар’яна Баца, який виховувався в Шахтарі та провів минулий сезон в Олександрії, Микиту Михайленка (ФК Кудрівка). Також оборонець Богдан Токар із Зорі – наш, але є питання по компенсації. Додався півзахисник Максим Вадовський, який у Першій лізі пограв за ФК Хуст.
– Які позиції потребують підсилення?
– Ми хотіли б підсилити кожну ланку, якщо це якісний футболіст. Ми в пошуку, але розуміємо: якщо гравець має прийти, то він має грати. Для конкуренції в нас є хлопці з Ниви-2, на яких ми так само будемо розраховувати.
– У Тернополі припинив виступи аматорський клуб ФАТ Подоляни, який певний час називався серед претендентів на Другу лігу, а потім ледве не об’єднався з ФК Хуст. Чому провідні гравці Подолян не опинилися в Ниві?
– Ми спілкувалися з кількома хлопцями. Нам були цікаві нападник та інсайд. Це два цікавих хлопці, вели перемовини. Не знаю, чому вони обрали Скалу 1911. Мені здається, що вони злякалися конкуренції та не повірили, що виграють її в Козака та Різника.
– Як зміниться ігрова модель Ниви?
– Ми хочемо грати в футбол, який подобатиметься вболівальникам і приноситиме результат. Контрольні матчі – це одне, а інша справа – показати це в офіційних зустрічах. Тоді можна про щось говорити.
Мені подобається, як хлопці сприймають інформацію, як ставляться до роботи. Завдяки цьому ми маємо непоганий малюнок гри. Помилки присутні, але ми на правильному шляху. Глобальні висновки можна буде робити після декількох турів.
– Перед командою є завдання на сезон?
– Не хочеться кидати гучні слова. Є завдання від керівництва, локальні, що озвучуємо між собою. Ми хочемо досягти балансу між результатом і розвитком молодих гравців, поборотися за потрапляння в чемпіонську групу. Над цим і будемо працювати.
– Вам особисто подобається формат, за яким проводиться Перша ліга?
– Я є прихильником класичного формату, але ми маємо відштовхуватися від сьогоднішніх реалій. Розуміємо, що війна триває. Для деяких клубів дальні виїзди важко даються в фінансовому плані. За це ми маємо подякувати Силам оборони, керівникам клубів, що ми маємо сьогодні такий чемпіонат.
– Чого ви прагнете досягнути за підсумком вашої роботи з Нивою?
– Будь-якого тренера оцінюють по результату. Я знаю точно, що віддаватиму себе на 100%. Хочу отримати для себе досвід роботи в Першій лізі, бути максимально корисним, поділитися досвідом з молодими хлопцями. Якщо хтось із них піде далі, я зможу сказати, що роботу зробив недаремно. Звісно, хочеться досягти результату, потрапити в топ-4, щоб грати навесні з хорошими командами (формат Першої ліги передбачає розподіл на дві групи за географічним принципом на першому етапі та на дві групи за результатами осені – на другому; тобто, Калиниченко хоче пройти в групу «Чемпіонська», для чого восени треба фінішувати в четвірці найкращих, – прим. «УФ»).
