За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Ольга Бойко. Суспільне Тернопіль
Ольга Бойко пригадує, післявоєнні роки були складними.
«105 років пережити, а добра не було. Тепер набагато легше, ніж після війни. Було тяжко дуже, в чергах стояли, але перебули. Після війни ми були на квартирі, на ній жили довго, а потім добилися, щоб нам дали хату, жили в комунальній, а потім стали будувати самі. Ми ту хату будували, як горобець гніздо ставить, — зі шлаку, самі своїми руками, тяжко було», — каже жінка.
Ольга Бойко зі своєю онукою Іриною Лукавою Суспільне Тернопіль
Ольга Бойко зі своєю онукою Іриною Лукавою Суспільне Тернопіль
Сімейні фото Суспільне Тернопіль
Ольга Бойко 17 років пропрацювала санітаркою в залізничній лікарні та неодноразово була доноркою крові. Згадує про один із таких випадків:
«Працювала і якраз треба було крові, але казали, що такої нема. Всюди шукали, а прийшли до мене і кажуть: “Може, б ти здала, хоч ти працюєш”. А після здачі не можна працювати. Але я погодилася. Здала тому чоловікові і він одужав. Дякував мені, що йому добре підійшла кров моя».
Довгожителька має шість правнуків і п’ять онуків. Одна з них — Ірина Лукава. Жінка розповідає, зі своєю бабусею живе з 1987 року.
Ольга Бойко з онукою Іриною Лукавою. Суспільне Тернопіль
«Переживає за всіх, всіма цікавиться, дає свої поради. Вчить нас, як треба в тій чи іншій ситуації бути, часом дослухаємося. Вона за нас радіє. Бабця мене навчила вишивати. До кухні призвичаїла, хоча вона сама довгий час старалася бути господинею. Наші бабця дуже люблять розчинну каву, собі може дозволити в обід випити зі своїми улюбленими цукерками, які вона тримає в коробці», — розповіла Ірина Лукава.
Світлина юної Ольги Бойко. Суспільне Тернопіль
Ольга Бойко каже, найбільше хоче дожити до перемоги України:
«Я хотіла б ще дожити і прошу Бога, щоб Україна виграла. Завжди прошу Бога. То вже довго не буде — Україна виграє».
