Ділять на своїх і чужих. Чому міська рада відмовляє рідним у похованні воїна на Алеї Героїв?

Микола Николяк воював на Донецькому напрямку, там отримав тяжке поранення, внаслідок якого помер у лікарні Тернополя майже через пів року. Забрали на війну його з Тернополя. Після тяжкого поранення на реабілітації був у Тернополі, проживав у нашому місті 9 років. А тепер вдові сказали, що має поховати його за власний кошт на Довжанці. Хто ділить Героїв і що на це кажуть у ТЦК та міськраді? 

«За кого він воював? За кого і за що віддав своє життя? Щоб я зараз через це все проходила і не могла його гідно поховати? Щоб все робила за власний кошт? Справа не у грошах, а у повазі до того, хто віддав своє життя й за них зокрема… Чому це все зараз відбувається з нами?» — каже дружина Героя Миколи Ірина Шумляківська. 

Поранили на Донеччині

31-річний Микола Николяк помер у лікарні Тернополя 6 листопада. Є документи, що проблеми зі здоров’ям, які забрали його життя, з’явилися внаслідок тяжкого поранення, яке отримав на Донецькому напрямку (у редакції є всі копії документів — прим. авт). 

Відео дня

Дружина, замість того, аби лічені години побути із чоловіком і гідно провести його в останню путь, оббиває пороги всіх можливих інстанцій, і, як каже жінка, від безсилля вже просто руки опускаються… Вона вже шукала допомоги й у ветеранському офісі ОВА. Проте поки їй відмовляють у похованні чоловіка на Алеї Героїв, що на Микулинецькому цвинтарі.

Микола Ярославович Николяк народився 17 грудня 1993 року у с. Солоне Заліщицького району. Із дружиною Іриною Шумляківською вони разом працювали на залізниці, де й познайомилися. Проживали у Тернополі від 2016 року у цивільному шлюбі, а в 2023 році офіційно одружилися. Микола виховував трьох доньок Ірини як власних, у нашому місті вів молодшу доньку до першого класу.

Сьомого лютого 2023 року чоловік йшов на роботу, коли його зупинили працівники ТЦК і вручили повістку. Дали день на збори, і вже 9 лютого чоловік був мобілізований. За словами дружини Ірини, Микола не опирався, зібрав речі, попрощався з рідними і пішов воювати.

— Близько місяця проходив навчання у Житомирі, потім перекинули на Донеччину,  там день-два підготовки, і його відправили на Бахмутський напрямок, — розповіла «20 хвилин» Ірина Шумляківська. — Він пройшов тамтешні гарячі точки — Часів Яр, Кліщіївка, Бахмут. 17 вересня 2023 року отримав тяжке поранення на Донеччині. 

Ірина про пораненого чоловіка дізналася від нього 18 вересня, і вже через добу була у нього в госпіталі Харкова, куди чоловіка доправили на лікування. Невдовзі його перевезли у Львів. 

Не дожив, щоб зняли з обліку

— Микола пройшов ВЛК, і 29 квітня поточного року його «списали» з частини, а 30 квітня повідомили, що він їде в Тернопіль на продовження лікування і реабілітацію, бо саме в цьому місті проживає без реєстрації, — розповіла «20 хвилин» Ірина Шумляківська. — У Тернополі 30 квітня його взяли на облік у ТЦК. Я днями там була, просила зняти з обліку, пояснювала, що він тяжкий, служити вже не зможе, він був у лікарні, хворобу отримав внаслідок поранення, яке відноситься до тяжких і пов’язане із захистом Батьківщини. Від першої виписки всі документи про це є. Мені сказали прийти 11 листопада, але до цього часу Микола не дожив.

Певний час Микола пробув вдома, але у понеділок, 5 листопада, його стан різко погіршився і його поклали до лікарні. Цілий день його капали, Ірина була поруч із чоловіком. Він, згадує дружина, весь час хотів спати. Тому ввечері, попрощавшись із Миколою, Ірина пішла додому, до дітей. І запевнила, що зранку повернеться. Але 6 листопада із самого ранку дружині зателефонувала чергова лікарка, повідомивши, що Миколи більше немає.

— Я не знала всіх нюансів, куди звертатися в таких випадках, лікарка сказала, мовляв, він військовий, перебуває на обліку, вона сама повідомить військкомат і поліцію, — згадує Ірина Шумляківська. — Потім сказала, мовляв, чекайте, з вами зв’яжуться. 

Ірина чекала кілька годин, а потім з’ясувала, що від Миколи всі відхрещуються, бо він списаний в запас. Тоді жінці порадили звернутися до ветеранського офісу у ОВА. Вона, зібравши всі документи, пішла туди. 

Ховати за власний кошт?

— Батьки їздили в СКП «Ритуальна служба», що на Микулинецькій, там сказала ховати за власний кошт і лише на Довжанці, — розповіла Ірина Шумляківська. — Я не хочу нічого, мій чоловік віддав своє здоров’я і життя в 31 рік. У мене єдине питання: «За що? За кого?» 

Позаштатний радник начальника Тернопільської ОВА Юрій Човган підтвердив «20 хвилин», що вдова зверталася до ветеранського офісу.
— Хлопцеві 31 рік, проживав у Тернополі, чому має бути така ситуація? — каже Юрій Човган. — Я особисто був у міського голови Сергія Надала. Там мені відповіли, що є положення про поховання, там все прописано. Але тоді виходить, що Героїв ділять досить дивним чином на своїх і чужих…
Юрій Човган також опублікував пост на власній сторінці у Фейсбук, звернувшись до депутатів і міської влади.

«Панове депутати Тернопільської міської ради, пане голово міста, я не думав, що на третій рік повномасштабної війни можна ділити загиблих військових на своїх і чужих, — написав Юрій Човган. — Що можна ділити на того, хто загинув на полі бою і на того, хто так само загинув, але від ран. Що на Пантеоні Героїв можна ховати лише тернополян і лише тих, хто мав реєстрацію, і лише тих, хто загинув на полі бою. А решта вони не вас захищали? Ви хоч уявляєте, що було би з Тернополем, якби не вони? Що було би з вами і вашими родинами? До мене в офіс ветеранів звернулася родина військового, який помер в нашій міській лікарні. Помер через рік після поранення, так і не зміг вилікуватися. Він 9 років прожив в Тернополі, не реєструвався по якимсь власним причинам. І тепер його не поховають на Пантеоні Героїв? Ви серйозно? Тому що в положенні так прописано???? Так поміняйте положення», — написав Юрій Човган. 

З офісу ветеранів дружина військового пішла в міську раду писати звернення. Поки очікують на результат. 

Тепер всі відхрещуються?..

«20 хвилин» звернулися до Тернопільського ТЦК та СП за коментарем.

— Поховання померлого військовослужбовця в межах Тернопільської громади — у компетенції органу місцевого самоврядування, — повідомили «20 хвилин» у пресслужбі Тернопільського ТЦК та СП. — Місце на цвинтарі, труна, решта атрибутів та організаційних питань — у їхній компетенції. Ми даємо почесний караул, прапор, та готові забезпечити всі військові почесті, щойно міськрада підтвердить, де і коли ховатимуть чоловіка. Забезпечимо також роту караулу та почесний салют. Ми готові…

У родини воїна є довідка з ЖЕКу про фактичне місце проживання Миколи, розповіла сусідка і знана у Тернополі волонтерка Надія Левицька. 

— Це мій сусід. Хлопцеві було лише 31 рік. Дружина відчуває зараз себе непотребом, — написала Надія Левицька. — Був мобілізований ТЦК області. Є довідка з ЖЕКу про фактичне місце проживання. Військомат для чину поховання сказав самостійно придбати військову форму. Всю іншу ритуальну атрибутику виходить що теж. І тут справа не у витратах, а у повазі. УБД — шматок картону. Світлої пам’яті захиснику Миколі…

«20 хвилин» звернулися за коментарем до міськради. Зокрема, цікавилися, на якій підставі відмовляють у похованні воїна на Алеї Героїв. Що прописано у положенні і хто та коли його приймав. Запитали ми про категорії, кому відмовляють у похованні і за яким принципом у Тернополі «сортують» Героїв. Наразі ми очікуємо на відповідь влади. Щойно отримаємо її, опублікуємо. 

— Я просто хочу по-людськи поховати свого чоловіка. За що він воював? — Ірина Шумляківська зупиняє розмову. Жінка гірко плаче. — Навіщо вони влада (міська влада – прим. авт.) так чинять із ними і нами? Тепер все за свій кошт? Так, в Тернополі його забирали. Микола розповідав, що один з працівників ТЦК ще казав, що в нього прописка заліщицька, і інший, мовляв, — байдуже, нехай буде. А тепер від нас і від нього всі відхрещуються?.. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.

Джерело