Андрій Підлужний з Тернополя до повномасштабного вторгнення був відомим музикантом, співаком, продюсером, телеведучим і лідером гурту «Нічлава».
До 2022 року його ім’я асоціювалося насамперед зі сценою, музикою та творчими проєктами.
Сьогодні він — офіцер відділу комунікацій 11 Армійський корпус / 11 Army Corps.
Його військовий шлях почався ще з 44-ої окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола.
“Саме там він пройшов перше глибоке занурення в армійське життя і, за його словами, відчув повну внутрішню готовність бути частиною війська”, – йдеться у дописі Тернопільського обласного ТЦК та СП.
Він згадує, як поступово змінилося сприйняття світу: коли поруч приїжджали артисти, він уже дивився на них не як колега-музикант, а як військовий.
Цей перехід став для нього остаточним і природним.
Окремий пласт його досвіду — міжнародні вишколи.
Там, за його словами, український бойовий досвід часто стає ключовим джерелом знань навіть для інструкторів з інших країн.
Реалії цієї війни випереджають теорію, і саме українські військові нерідко стають тими, хто навчає інших.
“У службі Андрій працював і на складних напрямках, зокрема на Запоріжжі, у районі Чорного лісу. Він описує роботу в умовах постійної небезпеки, коли підрозділи передають дані для артилерії, а від точності рішень залежить життя людей на передовій, – наголосили у ТЦК та СП. – Війна для нього — це також досвід зустрічей із містами Донеччини та людьми, які там залишаються. Він говорить про Краматорськ і Слов’янськ як про міста під постійними обстрілами, де цивільні продовжують жити в надзвичайно складних умовах”.
Окремо Андрій підкреслює проблему нестачі людей у підрозділах і важливість добровільної мотивації.
Він згадує підхід рекрутингу без примусу — як модель, що будується на довірі й свідомому виборі.
Попри все, зв’язок із музикою повністю не зник.
Він долучався до окремих творчих проєктів, зокрема працював над піснею пам’яті «Прощай, мій друг». Також допомагав у створенні пісні для Тоні Матвієнко про її маму — Ніну Матвієнко.
Сьогодні він рідко співає. Каже, що після початку великої війни це ніби відрізало всередині.
Після першої за три роки відпустки він визнає – відчуття свободи змішані, але рішення незмінне.
“Якщо сказав «А», має бути і «Б». Тому без вагань повертаюся і знову включаюся в службу.”
