У Бережанському замку реалізовують проєкт: “Pfister Art”: Бережанська спадщина” за підтримки Українського культурного фонду.
Завдяки цьому уже створено п’ять зменшених в розмірі копій встановлених у музеї скульптур Йогана Пфістера, які можна оглянути, взявши в руки.
Таким чином, відвідувачі з порушенням зору можуть відчути велич пам’яток.
“Тактильні копії виготовлені на основі 3-D копій всіх скульптур і роздруковані з пластику, щоб забезпечити безбар’єрну складову нашого проєкту”, – розповіла завідувачка відділів Бережанського заповідника Олена Лугова.
До слова, Пфістер Йоган (3.08.1573, м. Вроцлав, Сілезія, нині Польща — 1642, м. Бережани, нині Тернопільська обл., Україна) — скульптор німецької школи (можливо голландець за походженням). Його творчість відноситься до пізнього ренесансу з елементами маньєризму та раннього бароко. Працював у Вроцлаві, Львові та Бережанах.
Ян Пфістр народився 3 серпня 1573 року в м. Вроцлав, нині Польща, де й був охрещений. Після смерті батька, Георга Пфістера, з його вдовою одружився різьбяр Ганс Гофман — челядник, який, ймовірно, дав юному Пфістеру перші уроки різьбярства. Навчався у Вроцлаві. Як майстер Пфістер прибув до тодішньої Польщі, певне, у перших роках XVII ст. Складно сказати, де спочатку мешкав; це могли бути Тарнів, Львів чи Бережани. Відомостей про наступні роки життя скульптора майже немає.
Від 1611 проживав у м. Львові. У львівських актах за 1612 рік був запис, за яким вдова Альберта Домагалича Катажина Шольц-Вольфовичівна розрахувалась за борг померлого чоловіка «Ганусу-сницарю», якого ідентифікують з Пфістером. В. Лозинський припускав, що А. Домагалич мав виплатити якусь суму Пфістеру з державлення ставків у Бережанах, покриваючи тим самим борг Сенявських перед майстром.
1612 роком задокументовано його перебування у місті Бережанах під покровительством Сенявських. У перших місяцях 1616 року переїхав до Бережан, де за дорученням коронного підчашого Адама Єроніма Сенявського оздоблював замкові зали.
У травні 1617 року у Львові відбувся його шлюб з Катажиною зі Свенткевичів — донькою заможного львівського аптекаря Яна Свенткевича. Тесть Пфістера відзначився дуже гучним весіллям, що тривало майже тиждень (за спогадами Катажини, Сенявські позичили свій надвірний оркестр).
До 1619 року мешкав з сім’єю у Бережанах, володів тут кам’яницею. Згодом перебирається до Тарнова, де працює над різними замовленнями, зокрема завершує надгробок князя Острозького. На початку 1620 року з дружиною перебував у Львові. Упродовж 1619-36 виконав надгробки і саркофаги для Замкової каплиці в Бережанах. 1920 частину саркофагів вивезли до м. Краків (Польща), решта 1966 — до Львова; їх реставрували й виставили в Олеському замку та монастирі оо. Капуцинів.
З 1627 року після повернення постійно проживав у Бережанах, де купив кам’яницю. Тут був на службі в Катерини Сенявської, працював у місті до смерті. Від 1627 у Бережанах провадив різьбярську школу. Значна кількість робіт свідчить про наявність великої кількості челядників, імена яких не відомі. Серед останніх, можливо, був Бернард Дікембош, про якого збереглись певні відомості.
Діяльність Пфістера значною мірою спричинилась до формування осередку скульпторів у Бережанах. Відомо про два випадки, коли скульптори навіть ставали бургомістрами Бережан. Паралельно діяла майстерня Пфістера у Львові.
Згідно запису в заповіті Павла Боїма, Пфістер помер у 1642 році. За іншими даними, помер у 1645 році. Був похований у крипті костелу св. Петра і Павла у Бережанах.
