Меморіальний музей-садиба Леся Курбаса святкує 39 років від дня відкриття.
Про це повідомили у Меморіальному музеї-садибі Леся Курбаса.
Заклад відкрився 19 лютого 1987 року до 100-річчя від дня народження режисера. Рішення про вшанування ювілею ухвалила ЮНЕСКО.
Над створенням музею понад 20 років працював Ігор Ґерета – автор експозиції та керівник її побудови.
«Над музеєм я працював 20 років. Це найбільш багатостраждальний музей. Зібрав більшість експонатів… Були заборони, були перешкоди. Пропала готова експозиція. Але я продовжував роботу», – згадував він.
До реалізації проєкту долучилися директор Тернопільського обласного краєзнавчого музею В. Лавренюк, дослідники Лесь Танюк і Неллі Корнієнко, художник В. Поздняков. Першу екскурсію провів завідувач музею А. Дереш.
Будинок, у якому нині діє музей, раніше був парафіяльним домом. У 1860-х роках сюди запросили отця Пилипа Курбаса, і відтоді родина оселилася в цьому домі. Саме тут народилися молодші сини священника, виховувалися його внуки, а семирічний Лесь певний час жив разом із родиною.
«Парохіяльний дім, в якім мешкали Курбаси, стояв десь посередині села, від сторони ярка… Дім партеровий, старий, мурований, під ґонтою, з ґанком… В домі було п’ять кімнат…», – писав Хома Водяний, який бував у родині Курбасів.
Після смерті отця Пилипа у 1914 році родина змушена була залишити оселю. У різні роки в будинку розміщувалися контора колгоспу, відділення зв’язку, дитячий садок. Будівлю вдалося зберегти без суттєвих перебудов.
Лише у 1987 році ім’я Леся Курбаса знову повернулося до цієї оселі – вже як музейний простір. До 39-ї річниці в закладі оновили «Малу сцену Леся Курбаса» в одній із кімнат експозиції.
У музеї зазначають, що за цей час відвідувачі заповнили вже 11 книг відгуків. Працівники продовжують досліджувати та популяризувати спадщину режисера, якого називають реформатором українського театру.
