Анастасія Шаповалова – військовослужбовець 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша з дитинства мріяла стати вчителькою, захоплювалася рукоділлям і прагнула ділитися знаннями з дітьми.
Після школи вона вступила до Донбаського державного педагогічного університету, а згодом переїхала до Соледару, де викладала трудове навчання та інформатику в опорній школі.
З початком повномасштабного вторгнення Анастасія перебувала в Соледарі, тоді як її родина залишалася на Харківщині. Згодом вона вирішила звільнитися з роботи та поїхати до батьків. Під час окупації родина намагалася не привертати до себе уваги, дотримуючись обережності, щоб уникнути зіткнень з окупантами.
“Після пережитого Анастасія вирішила приєднатися до Збройних сил України. У травні 2024 року вона стала солдатом у відділенні зв’язку на Донеччині, пройшовши курс базової військової підготовки в навчальному центрі “Десна”. Незважаючи на хвилювання родини, вона прийняла це рішення самостійно. Анастасія мріє про завершення війни та повернення додому, де зможе знову займатися улюбленою справою — навчати дітей”, – йдеться у дописі Тернопільського обласного ТЦК та СП.
Наразі Анастасія служить солдатом у відділенні зв’язку на Донеччині. Перед цим вона пройшла курс базової військової підготовки, оскільки не мала попереднього досвіду в цій сфері.
“Запам’ятався майже весь курс навчання, оскільки я потрапила в навчальний центр “Десна”, де усім надавали досить великий рівень знань. Нам розповідали про першу медичну допомогу, також було багато практики зі стрільби”, — ділиться військова.
Та працює все ж з документацією. Досвід з цивільного життя згодився в армії.
“Це теж важлива частина, адже документи складаються у великих обсягах, ведуться різні обліки, тому я не можу точно сказати, чим займаюсь, але документальна робота ніколи не закінчується. Я вважаю, що я набагато корисніша тут, ніж на передовій. Заповнюємо таблиці, проводимо розрахунки за формулами — усе це набагато швидше й ефективніше, коли маєш відповідні навички. А педагогічні знання, зокрема психологія, також є важливими. Учитель завжди вивчає психологію, і тут вона необхідна для правильної комунікації та психологічної підтримки, що має велике значення”, — каже військова.
На службі зустріла і нових друзів. За час повномасштабної війни її підрозділ не раз переїздив. З деким вже обірвався звʼязок через відстань, з деким — вимушено.
“Моя знайома була з хлопцями, вони працювали водіями. Вони вирушили на евакуацію, але через проблеми з транспортом і складні погодні умови сталося лихо. У нас із ними були дуже хороші стосунки, але, на жаль, вони зникли безвісти”, — згадує Анастасія.
Після перемоги, Анастасія планує повернутися до школи.
