фото ілюстративне 22 травня виповнюється 145 років від дня народження Симона Петлюри — українського державного, військового та громадсько-політичного діяча, одного з провідників Української революції 1917–1921 років. Про ці факти нагадали у Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику.
Також 25 травня минає 100 років від дня його загибелі в Парижі.
Під час Української революції Симон Петлюра став однією з ключових постатей боротьби за незалежність України. Він очолював Український генеральний військовий комітет, брав участь у створенні українських збройних сил, а згодом відігравав важливу роль у керівництві Українською Народною Республікою.
У 1918 році увійшов до складу Директорії УНР, а пізніше став Головним отаманом військ і флоту. Період його діяльності припав на надзвичайно складні умови — війну на кілька фронтів, політичну нестабільність і зовнішній тиск.
У 1920 році УНР уклала союз із Польщею для спільної боротьби проти більшовицької армії. Після поразки визвольних змагань уряд УНР опинився в еміграції, де Петлюра продовжив політичну та публіцистичну діяльність.
25 травня 1926 року він був смертельно поранений у Парижі.
«Постать Симона Петлюри займає особливе місце в історії українського державотворення. Його діяльність пов’язана з одним із найскладніших періодів боротьби за незалежність України, коли вирішувалася доля української державності. Сьогодні його постать є символом незламності та прагнення українців до свободи. Його життєвий шлях нагадує про ціну державності та важливість національної єдності у боротьбі за майбутнє країни», — зазначили у заповіднику.
