Український військовослужбовець Олександр Колотович провів у російському полоні 1113 днів.
За його словами, під час допитів росіяни застосовували фізичне насильство, душили полонених поліетиленовими пакетами, били гумовими кийками та використовували електрошокери.
Про це він розповів в інтерв’ю кореспондентам «Суспільного Тернопіль», опублікованому 10 жовтня.
Олександр Колотович народився у Луганську в 1991 році. До повномасштабного вторгнення жив у Львові, а на початку березня 2022 року долучився до 125-ї бригади територіальної оборони. Згодом разом із побратимами вирушив на Луганщину, де виконував бойові завдання у складі 111-ї бригади.
У полон військовий потрапив 8 травня 2022 року під час виконання бойового завдання. За його словами, група рухалася на позицію, яку, як їм повідомили, вже зайняли українські Сили спеціальних операцій. Однак на місці виявилися російські військові.
Спочатку полонених доправили до підвалу в Первомайську, де, за словами Олександра, їх допитували та били.
«На підвалі втілювались найекстравагантніші способи тортур. Це зав’язування пластикового пакета навколо голови, щоб людина почала задихатися. Це гумовий кийок ПР, всередині якого арматура, тобто він практично не гнеться», — розповів військовий.
За його словами, побиття могло тривати 15–20 хвилин безперервно. Росіяни також застосовували електрошокери, били руками й ногами та стріляли поблизу голови, щоб дезорієнтувати полонених.
Олександр Колотович зазначив, що до військових, які народилися на окупованих територіях, ставилися особливо агресивно. Він вважає, що участь уродженців Донбасу в обороні України суперечила російській пропаганді про нібито проросійські настрої всього регіону.
«Їм це дуже незручно, коли люди, які народились на Донбасі, потрапляють у полон у складі Сил оборони України. Це руйнує їхню роками змальовану пропаганду», — пояснив військовий.
25 травня 2025 року Олександра Колотовича звільнили з полону. Загалом він провів у неволі 1113 днів.
В інтерв’ю «Суспільному Тернопіль» військовий також розповів про дитинство в Луганську, формування української ідентичності, втрату зв’язку з рідними через розбіжності в поглядах і пережите під час допитів. Перша частина текстової версії його розмови опублікована 10 жовтня.
